нтерактивний урок "Головний день країни" (до Дня незалежності України)
Україна - це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми. Це велика держава, і живуть у ній різні люди. Крім українців, нашу землю населяють інші національності. Серед них білоруси, поляки, чехи, молдовани, євреї, румуни, греки. І всі вони знайшли в нашому краї свою батьківщину, називають матір’ю соборну і суверенну Україну.
Україна - це славетна історія: мудрі літописці, священний Київ, дзвін козацьких шабель, гайдамацький посвист, нескінченні чумацькі шляхи, зойк кріпака на панському дворі, революційні заграви, довгоочікувана незалежність і кров наших синів, пролита за соборність і право на існування.
Україна - дивовижна країна з віковою історією та багатою культурою, що створювалася протягом тисячоліть. На її території розміщено більше 125 тисяч історичних, археологічних пам’яток, прикладів мистецтва, безліч музеїв, що зберігають понад 10 мільйонів експонатів, 14 тисяч пам’яток архітектури, понад 1000 об’єктів паркового мистецтва, 46 історичних культурних заповідників. Ландшафт нашої Батьківщини вражає своїм розмаїттям: від величних Карпатських гір на заході, родючих степів у центрі до мальовничих берегів Чорного й Азовського морів на півдні. Кожен її куточок - це невичерпна скарбниця культурних, природних, історичних цінностей, варта того, щоб її відкрили.
Україна - це чарівна природа: високі гори, й неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п’янкі любисток і м’ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах
Україна - це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена патріотизму дума, вишитий рушник на покуті, розмальована святкова писанка, солов’їна мова - можна довго перераховувати, чому цікаво знати про Україну. Однак головне, що Україна це та земля, де народився, де завжди на тебе чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою.
Найрідніша, наймиліша кожному українцеві земля — це його Батьківщина, Україна. Україна- цікава, самобутня, красива та не схожу на жодну з держав світу країна.
У пісні солов’я, у предковічному лісі, волошковому полі та на гірській вершині — всюди впізнаю я рідну землю, відчую її теплі обійми та вдихну неземний аромат квітучої вишні. Я закоханий у безмежні простори нашої держави, її історію, звичаї і традиції. В моєму серці навіки живе Україна!
Україна - це наша держава. Ми - українці, їїсини й дочки. Україна - це теплота осель, наша сім’я, рідна українська мова. Україна - це багата природа, високі гори, зелені ліси, бурхливі води. Ми, українці, і живемо у квітучій вільній Україні, яка є для кожного з нас Батьківщиною. А Вітчизна, як і мати, в кожного - єдина, тому ми зобов’язані її любити, берегти, охороняти.
Рідний край. Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях неозорі степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса. Україна - це наша земля, рідний край, країна зі славною історією, мудрими людьми, чарівними піснями, що дивують світ, багатими народними традиціями, мальовничими картинами природи. Вона в усьому, що нас оточує: у замріяному шелесті листя, чарівній таємничості нічного зоряного неба, діамантовому блиску росяної краплинки на тендітній квітковій пелюсточці, у кожній стежинці, якою ми поспішаємо до школи. Усе це рідне й дороге для кожного українця.
Україна в числах«Україна в цифрах»
1) Площа України 603, 700 кв.км. Наша держава найбільша з європейських країн. Україна посідає 39 місце в світі за територією серед країн планети.
2)Україна - багатонаціональна держава - там мешкає 140 національностей.
3)Конституція Українимістить161 статтю
4)Україна має найбільші запаси марганцевої руди у світі - 2,3 млрд т, або близько 11% усього світового запасу.
5)Україна займає 0,41% світової території суші.
6)В Україні мешкає 0,85% населення планети.
7)Українці приносять 0,20% світового валового національного продукту.
8.192 сходинок налічують Потьомкінські сходи
9.542 види тварин занесено до Червоної книги України
10.Спортсмен Сергій Бубка за свою кар’єру установив 35 світових рекордів
11.Одна українська копійка важить 1,5 грама
12.У 8 законах України зустрічається слово «любов»
13. Висота монумента Незалежності 61 метр
14. Вага одного із найбільших монументів в Україні «Батьківщина-Мати» 450 тон
15. 46боїв на професійному ринзі провів Віталій Кличко
16.В українському серіалі «Роксолана»55серій
17.Довжина найбільшого мосту через Дніпро1км 778м. (на Дніпропетровщині)
18)107 пісень написав за своє життя відомий український композитор Володимир Івасюк
19)73000річок протікає через територію України
20)250000 слів містить Великий український тлумачний словник, виданий у 2005 році
21)Обсяг стовбура найбільшого тисячолітнього дуба в Україні9м. 10 см. – це Дідо-дуб у селі Стужиці Великоберезнянського району Закарпатської області
З 1998 року в Україні відзначають 1 червня Міжнародний день захисту дітей. Це свято було засновано в листопаді 1949 році на сесії Міжнародної демократичної федерації жінок у Парижі і саме тоді було прийнято рішення, що вжеперший День захисту дітей відсвятковуватимуть в 1950 році. Цей день відзначають для того, щоб суспільство пам’ятало про права дітей і з повагою ставилося до них.
ООН підтримала ініціативу відзначення міжнародного дня і оголосила захист прав, здоров’я і життя дитини – одним із пріоритетів у своїй діяльності. У дітей повинні бути свої права. Саме тому міжнародне співтовариство в особі Організації Об'єднаних Націй вже кілька десятиліть працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови життя і розвитку.
Жінки, які організували міжнародну демократичну федерацію заприсяглися «боротися за міцний мир як єдину гарантію щастя дітей»
Безперечно діти – є найдорожчим скарбом для кожного з нас. Діти - це радість, турбота, врешті решт - це наше майбутнє, тому самеми, дорослі, повинні бути завжди поруч з ними.
Хто ж повинен піклуватися про дітей і допомагати твердо стати на ноги? Звичайно родина, навчальний заклад, органи влади та громадськості, які зобов’язаніподбати про всебічний розвиток інтересів та здібностей української юні, забезпечити їй належний рівень виховання і дотримання прав дитинства.
У 2003 році дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ оприлюднив шокуючи факти. «Половина дітей у світі живуть у сім’ях, де фізичне і психологічне насильство повсякденна реальність. А кожна десята дитина регулярно стає жертвою агресивної поведінки дорослих. А в слаборозвинених країнах діти щодня проходять випробування недоїданням та хворобами».
Що ж до нашої країни, то Верховна Рада України впродовж років незалежності прийняла закон щодо охорони дитинства та ратифікувала Конвенцію ООН, яка набула чинності 27 вересня 1991 року. Міжнародні зобов’язання нашої держави – це свідчення того, що Україна гарантує свободу і гідність своїх дітей і створює умови їх всебічного розвитку.
На превеликий жаль сьогодні не всім дітям поталанило мати щасливе безтурботне дитинство. Адже за статистикою, все більше їх народжується з патологією, з малою вагою та дітей-інвалідів, росте дитяча злочинність, дитяча наркоманія та алкоголізм. Серед дітей поширюється СНІД, венеричні захворювання, туберкульоз. Прикро про це говорити, алебувають випадки, коли діти страждають від насилля з боку близьких їм людей, коли їх просто покидають, як непотрібну річ.
Значним наслідком роботи Організації Об'єднаних Націй, повноправним членом якої є Україна, у сфері охорони дитинства став ряд міжнародних документів, що стосуються прав дитини та забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей. Серед цих документів - документом надзвичайної ваги є Конвенція ООН про права дитини. Конвенція про права дитини була прийнята і відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Слід зазначити, що кожна країна доклала чимало зусиль до розробки статей Конвенції і 44-а сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла цю Конвенцію на засадах консенсусу, за загальною згодою без голосування. Конвенція про права дитини - це найбільш повне усвідомлення прав дитини, прийняте міжнародним співтовариством, після чого права дітей отримали силу норм міжнародного права.
З Конвенції про права дитини з частина І, статті 1 ми дізнаємось, що «… дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше».
21.05.2025 р.
ТВГ "Безбарєрному середовищу бути! Правила безбарєрного спілкування"
Ніхто
не забутий... На попіл ніхто не
згорів!
Солдатські портрети на вишитих
крилах пливуть...
І доки є пам’ять в
людей і серця в матерів,
Доти й сини,
що спіткнулись об кулі, живуть.
(п а
у з а )
Ніхто не забутий! На попіл ніхто
не згорів!
Минають
роки, відлітаючи у вічність... Все далі
і далі відходять від нас грізні і важкі
роки Другої світової війни, але не згасає
пам’ять про тих, хто ціною власного
життя захистив нашу країну від
гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий,
і ніщо не забуте!.
Травень...
Це місяць буяння садів, місяць по-літньому
теплих ночей і нескінченних солов’їних
пісень... А ще це місяць, коли змовкли
останні постріли гармат, настала тиша
і прийшов довгожданий, вистражданий,
оплачений дорогою ціною мир. «Ніхто не
забутий, і ніщо не забуте!..»
Вже
довгі роки День Перемоги відзначають
усі без винятку громадяни України та
інших країн колишнього СРСР. Але чи
багато ми знаємо про свято?
Не
перетворилося воно у простий символ,
який не несе абсолютно ніякого сенсу
для більшості? Свято, яке, ми дуже на це
сподіваємося, ще довгий час буде
нагадувати молодим поколінням про
страшні дні війни і героїзм радянських
солдатів.
Мільйонам
людей назавжди врізався в пам’ять
перший день Великої Вітчизняної війни.
Чорною тінню фашиської навали, димом
пожеж, смертю і руїнами звалився він на
нас. І враз неділя 22 червня 1941 року,
мирний день відпочинку, обернувся
довгими роками страждань.
Починаючи
розмову про День Перемоги, не можна не
сказати про те, яким довгим був фінальний
ривок до закінчення воєнних дій. Наступ
радянських військ в районі Польщі та
Пруссії довелося на січень 1945-го.
Союзницькі війська також не стояли на
місці і швидкими темпами рухалися до
Берліну. На думку багатьох істориків
та аналітиків, ознаменувало повну
поразку Німеччини самогубство Гітлера,
30 квітня 1945 року.
Втім,
це не зупинило війська нацисткой
Німеччини. Лише кровопролитні битви за
Берлін привели до остаточної перемоги
СРСР і союзників, але занадто великою
ціною. Сотні тисяч убитих з обох сторін
— і 2 травня столиця Німеччини капітулювала.
Далі пішла і капітуляція самої Німеччини
Перше
повноцінне святкування на честь перемоги
у Великій Вітчизняній війні відбулися
лише 24 червня 1945 року, хоча ще до цього
по радіо було оголошено про те, що 9
травня оголошується офіційним Днем
Перемоги.
Початок
знаменної події, яке увійшло в світову
історію, ознаменувався парадом, командував
яким Костянтин Рокоссовского. Приймав
же парад Георгій Костянтинович Жуков,
один із найзнаменитіших військових
командувачів 20 століття. Закінчився
парад знаменитим виходом 200 знаменостей,
кожен з яких кинув прапор німецького
війська до мавзолею, тим самим
продемонструвавши остаточність і
масштабність перемоги радянської армії
та радянського народу. В інших містах
на честь великої дати були проведені
святкові вечірні салюти.
Волею
долі такий варіант святкування Дня
Перемоги протримався недовго. В 1947 році
це знамените свято було визнано звичайним
робочим днем, що автоматично відміняло
паради та інші масштабні заходи.
Якщо
вірити деяким документам, керівництво
країни вважало, що втомлений від війни
народ повинен був хоча б трохи призабути
криваві події тих жахливих п'яти років.
І лише у 1965-му, в рік двадцятирічного
ювілею перемоги радянських військ, день
9 травня був відновлений в правах
загальнонародного свята. У багатьох
регіонах проходили власні паради, а
завершувався день звичним салютом.
25.04.2025 р.
ГКК "Інструктаж з техніки безпеки перед початком весняних канікулів"
Пам'ятка для учнів на час весняних канікул До уваги учнів! З метою попередження нещасних випадків, травматизму та недопущення створення кримінальних ситуацій пропонуємо вам ознайомитись із правилами техніки безпеки під час весняних канікул, з обов'язковим їх дотриманням: 1. Пам’ятайте і виконуйте правила переходу вулиць і доріг. 2. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг. 3. Дотримуйтесь правил посадки в автобус та громадський транспорт. 4. На зупинці не стійте близько біля дороги. 5. Не беріть в руки вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення, необхідно повідомити дорослих. 6. Не можна розпалювати вогнища і кидати в вогонь карбід, солярку, бензин тощо. 7. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, повідомте дорослих. 8. Не грайтесь біля залізничного полотна, не кладіть на рейки предмети, не кидайте нічого у вікна потягу. 9. Не лазьте по ярках і на будівельних майданчиках. 10. Обережно користуйтесь побутовими електричними приладами: телевізором, праскою, холодильником. 11. Не відходьте далеко від будинку і не впускайте в квартиру незнайомих людей у відсутності дорослих. 12. Не грайтеся з бродячими собаками і кішками. Мийте руки після ігор перед обідом. 13. У вільний час грайтесь у дворі на дитячому майданчику. 14. Дотримуйтесь відповідних правил поведінки в громадських місцях. 15. Не використовуй піротехнічні засоби - це небезпечно! 16. Для прогулянки вдягайся зручно і тепло, щоб не застудитися. 17. Дотримуйтеся правил поведінки щоб уберегти себе від Covid.
21.04.2025 р.
ТВГ "Збережімо рідну Землю для себе та прийдешніх поколінь"
Щороку вакцинація рятує 2-3 мільйони людей у всьому світі від небезпечних
хвороб та попереджає 1,5 мільйонів летальних випадків від інфекційних хвороб.
На сьогодні існують вакцини для запобігання більш ніж 20 хвороб, які загрожують
життю.
У період з 2010 по 2018 рік вдалося запобігти 23 мільйонів смертей лише шляхом
вакцинації проти кору
Попри наявність чималої кількості доказових фактів ефективності і безпечності
вакцин існують особи, які не бажають вакцинуватися. Поширеними причинами такої відмови є як власні сформовані переконання, так і
страх вакцинації чи її побічних наслідків. Зокрема, вакцинації перешкоджають
ятрофобії, хемофобії, фармакофобії тощо.
Особи, які виступають проти вакцинації, часто приховують свій страх перед нею,
можуть шукати підтвердження правильності своєї позиції та тлумачити будь-які
події та явища відповідно до своїх уявлень.
Сьогодні на виховній годині ми розглянемо які бувають страхи вакцинації та
шляхи їх подолання.
Методики подолання страху перед вакцинацією
1. Інформаційна освіта:
- Ознайомтеся з фактами про вакцини, їх ефективність та безпеку
- Користуйтеся достовірними джерелами інформації, такими як світові організації з
охорони здоров'я
2.Розмова з фахівцями:
- Звертайтеся до лікарів або інших фахівців у сфері охорони здоров'я для
відповідей на свої питання
- Дізнайтеся більше про конкретну вакцину, яку вам пропонують
3.Спілкування з іншими, які вже вакцинувалися:
- Позитивні історії можуть допомогти зняти страх
- Порозмовляйте з тими, хто вже отримав вакцину, і дізнайтеся про їхній досвід.
4.Поміркуйте про загальний внесок в громадське здоров'я:
-Розгляньте вакцинацію як акт захисту не лише для себе, але й для оточуючих
-Вірте у світовий науковий процес та важливість колективного імунітету
5.Глибше розуміння ризиків і вигод:
Порівняйте ризики, пов'язані з вакциною, із ризиками захворювання, яке вона має
на меті запобігти
6.Поступове засвоєння ідеї вакцинації:
Якщо страх великий, домовтеся про поступову вакцинацію чи дайте собі трошки
часу на розгляд рішення
7.Використання технік релаксації:
Вправи дихання та інші техніки релаксації можуть допомогти зняти напругу перед
вакцинацією
Важливо відзначити, що рішення про вакцинацію є особистим, і важливо
звертатися за допомогою до професіоналів у галузі медицини для отримання
індивідуальних порад та відповідей на конкретні питання.
Вакцинація забезпечує
Захист особистого здоров'я: Вакцинація є ефективним засобом захисту від
ускладнень та навіть смертельних випадків. Вакцинація допомагає запобігти цим
наслідкам важких захворювань. Деякі інфекційні хвороби можуть призвести до
серйозних
Захист спільноти: Вакцинація не тільки захищає індивіда, але й призначена для
створення колективного імунітету в спільноті.
Чим більше людей вакциновані, тим
менше шансів у віруса чи бактерії на поширення серед населення
Зниження ризику епідемій: Вакцинація грає ключову роль у запобіганні епідемій
і пандемій. Якщо достатньо велика частина населення вакцинована, важко
захворювання може бути утримане під контролем
Економічний виграш: Вакцинація може врятувати велику кількість ресурсів, які
витрачаються на лікування хворих та відновлення економіки під час епідемій
Науковий прогрес та безпека вакцин: Багато вакцин розробляються на основі
високих стандартів безпеки та ефективності. Сучасні технології дозволяють
швидше реагувати на нові загрози та виробляти безпечні вакцини
Сприяння соціальній відповідальності: Вакцинація є проявом соціальної
відповідальності та допомагає захищати вразливі групи населення, такі як діти,
літні люди та люди зі зниженою імунною системою
Поняття “окуповані” та “звільнені території” стали актуальними для нас з 2014 року. З часу, коли розпочалась Українсько-російська війна. Будь-які надзвичайні ситуації, особливо військового характеру призводять до того, що рівень безпеки людей стає значно нижчим. А небезпек, які нас очікують - значно більше. А значить навколо з’являється багато речей, які становлять загрозу нашому життю і здоров’ю. Ці речі залишаються на звільнених територіях у величезній кількості. Більшість із них - вибухонебезпечні предмети.
Завдання: Роздивіться уважно фотографії і скажіть, про що тут нас попереджають?
ВІД ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ВАШЕ І ОТОЧУЮЧИХ!
У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:
· наближатися до виявленого предмета;
· пересувати його або брати в руки;
· розряджати, кидати, ударяти по ньому;
· розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;
· приносити предмет додому, у навчальне приміщення, інші багатолюдні місця.
При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:
· позначте місце, не наближаючись до нього, відійдіть на безпечну відстань і повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);
· не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;
· припиніть усі рухи у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;
· не користуйтеся поряд з небезпечними предметами мобільним телефонам (дзвінок може спровокувати вибух);
· дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.
02.04.2025 р.
ТВГ «Вести
здоровий спосіб життя – це модно. Правила
здорового харчування»
Всесвітній день охорони водних ресурсів проходить щорічно з 22 березня 1993 року. У цей день – всі країни світу акцентують увагу на дбайливому ставленні до водних ресурсів Землі. Основною причиною святкування цього дня є швидке зменшення запасів питної води. Генеральна асамблея ООН оголосила 22 березня Всесвітнім днем охорони водних ресурсів.
У червні 1999 року на ІІІ Конференції міністри екології і охорони здоров’я – Україна і 35 європейських країн, підписали Протокол про проблеми води і здоров’я, зобов’язавшись оберігати своїх громадян від захворювань, пов’язаних із забрудненням води, захищати водні ресурси, створювати системи усунення небезпечних ситуацій.
Для України питання води є надзвичайно актуальним, оскільки за рівнем запасів доступних до використання водних ресурсів наша країна належить до малозабезпечених країн Європи та світу. Так, на одну людину в Україні в середньому припадає лише 1 тис. кубічних метрів річкового стоку у рік, у той час, як за оцінкою Європейської Економічної Комісії ООН держава, водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. кубічних метрів на людину, вважається водонезабезпеченою.
У житті нерідко трапляються події, що можуть призвести до загибелі людей. Це аварії, стихійні лиха.
- Як ви гадаєте, які події називають надзвичайними? Наведіть приклади. (Повінь, пожежа, аварія, катастрофа; забруднення води, ґрунту, повітря; ураган, смерч; радіаційне забруднення; землетрус; терористичний акт, тощо).
- Крім стихійних лих, які спричиняє сама природа, трапляються нещасні
випадки через несправність техніки, через те, що деякі люди байдуже ставляться до своїх обов’язків. Це аварії. Аварії, під час яких гинуть люди, називають катастрофами.
2. Попереджувальний сигнал «Увага всім!».
- Про надзвичайні ситуації повідомляють по радіо чи телебаченню.
Для того, щоб людина увімкнула радіо чи телевізор, використовують звуковий
сигнал – завивання сирен, переривчасті гудки на підприємствах. Пам’ятай, що це є попереджувальний сигнал , «Увага всім!».
- Зараз я пропоную вам його прослухати. Почувши його, негайно вмикай
радіоприймач чи телевізор і слухай інформацію служби надзвичайних ситуацій.
3. Правила поведінки під час повені. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини – це вода і вогонь. Повінь дуже часто буває після багатосніжної зими. Рівень води в річці, озері піднімається, в результаті чого затоплюється певна місцевість. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Адже вода за короткий час заливає вулиці, підвальні приміщення будинків, підливає і руйнує будівлі, розмиває залізничні і автомобільні магістралі, затоплює лісові масиви, знищує посіви.
- Пропоную вам переглянути відеоролик про повінь, який відбувся у місті Самбір у 2008 році.
- Повені відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою
прогнозуються. Як же поводитися під час повені?
Отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново:
вийти в безпечне місце – на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);
якщо повінь розвивається повільно, необхідно перевести майно в безпечнемісце, а самому зайняти верхні поверхи (горища, дахи будівель), в крайньому разі забратись навіть на дерево;
для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);
коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати допомоги.
-Після повені повертатись в будинки слід обережно, остерігаючись розірваних електричних проводів. Користуватися газом, електроенергією тощо можливо лише після отримання дозволу у комунальних службах. До електричних розеток краще не наближатися до їх повного висихання.
Ще одна небезпека, яка існує під час повені – епідеміологічна. З метою запобігання отруєнь не можна вживати продукти харчування, підмочені водою. Не можна також використовувати для життя воду без санітарної перевірки.
4. Правила поведінки під час пожежі.Вогонь здавна став надійним помічником у житті людей. Разом з тим, необережне поводження з ним може призвести до виникнення пожежі.
У житті трапляються різні ситуації. Якось ненароком ганчірка потрапила на газову плиту і спалахнула. Ти схопив її, але вона обпекла руку, і від нестримного болю ти кинув її на підлогу. А вона впала на штору і та спалахнула. Вогонь поширюється надзвичайно швидко і ти не знаєш, що робити. Але запам’ятай! Ніколи не панікуй.
Дії під час стихійного лиха:
Закрийте усі вікна, щоб не створювати протяг.
Коли виникла пожежа, телефонуй за номером101.
Електроприлади, що знаходяться під напругою, гасити водою ні в якому разі не можна. Їх треба вимкнути з розетки, інакше вас вдарить струмом.
При перших ознаках загоряння слід відключити подачу газу.
Горіння легкозаймистих рідин ліквідується за допомогою вогнегасника, щільної тканини або піску.
Якщо вам не вдається самостійно ліквідувати вогнище загоряння, негайно залишіть квартиру і чекайте приїзду рятувальників.
Вхідні двері слід щільно закрити, чи не замикаючи на ключ. Якщо є можливість, прокладете в щілини між дверима і прорізом мокрі ганчірки, щоб полум'я не поширювалося за межі квартири.
5. Правила поведінки при смерчі. Хоча й не часто, та все ж таки на території України можуть проноситися смерчі. При сильному вітрі виникає вихор швидкість якого досягає 450 км/год. Смерч супроводжується грозою, дощем, градом, а досягаючи поверхні землі майже завжди завдає значних руйнувань. Пропоную переглянути відеоролик де ви зможете побачити наслідки смерчу у Самборі 23 вересня 2013 року.
Дії під час стихійного лиха:
Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку та сусідам.
Закрийте вікна та відійдіть від них подалі.
Загасіть вогонь, вимкніть електро- та газопостачання.
Зберіть документи, одяг та найбільш необхідні та цінні речі, продукти харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, ліхтарик, приймач на батарейках.
Перейдіть у безпечне місце. Сховайтеся у внутрішніх приміщеннях - коридорі, ванній кімнаті, коморі або підвалі. Ввімкніть приймач, щоб отримувати інформацію.
Не користуйтеся ліфтами. Електромережу можуть раптово вимкнути.
Якщо ви на відкритій місцевості, притисніться до землі на дні будь-якого заглиблення.
6. Правила поведінки у разі загрози чи ведення бойових дій:
закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовими стрічками). Вимкнути живлення, закрити воду і газ.
взяти документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку;
відразу залишити житловий будинок, сховатися у підвалі або у найближчому сховищі;
попередити сусідів про небезпеку, допомогти людям похилого віку і дітям;
без крайньої необхідності не залишати безпечне місце перебування;
проявляти крайню обережність; не варто панікувати.
- Запам’ятайте, діти, ці правила. Але у всіх випадках ми маємо дотримуватися одного правила: Метушня та паніка недопустимі в надзвичайних ситуаціях!
- За спостереженнями спеціалістів, під час екстремальних ситуацій, значна частина людей гине не від прямого удару обставин, а від розгубленості, страху та паніки.
Інструктаж з техніки безпеки та правил поводження на канікулах
1.1. У період канікул в разі ожеледі не поспішати при ходьбі, чи не обганяти перехожих. При падінні - намагатися впасти на бік, не потрібно хапатися за оточуючих.
1.2. Необхідно суворо дотримуватися цих правил безпечної поведінки під час зимових канікул, бути уважним і обережним на проїжджій частині дороги, дотримуватися правил дорожнього руху.
1.3. У громадському транспорті бути уважним і обережним при посадці і виході, на зупинках.
1.4. Не вести бесіду зі сторонніми (незнайомими) людьми. Не реагувати на знаки уваги і накази незнайомця. Не дозволяється виходити зі сторонніми особами.
1.5. Не потрібно грати в темних місцях, на звалищах, будівельних майданчиках, пустирях і в покинутих будівлях, поряд із залізницею і автомагістраллю.
1.6. Завжди доводити до відома батьків, куди йдеш гуляти.
1.7. Забороняється без супроводу дорослих і дозволу батьків йти до водойм (річок, озер, водосховищ) і в ліс, їхати в інший населений пункт.
1.8. На зимових канікулах необхідно тепло одягатися відповідно до погодних умов.
1.9. Граючи в сніжки, не кидати в обличчя і в голову.
1.10. Не дозволяється ходити вздовж будинків - можливе падіння снігу та бурульок.
1.11. Не дражнити і не гладити вуличних собак та інших тварин.
1.12. Перебуваючи вдома під час канікул, бути уважним при поводженні з гострими, ріжучими, колючими предметами і електронагрівальними приладами; забороняється грати з сірниками, запальничками і т.д. Суворо дотримуватися правил пожежної безпеки.
2. Підчас канікул, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, слід чітко виконувати правила дорожнього руху:
рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку, обережно по слизькій дорозі, особливо під час ожеледиці. Взуття має бути зручним, підбори – низькими;
за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, слід іти назустріч руху транспортних засобів;
переходити проїжджу частину можна тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;
у місцях, де рух регулюється, треба керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора; виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби;
чекати на транспортний засіб потрібно тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;
па трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;
у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, або спеціальним звуковим сигналом треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;
категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями;
заборонено під час зимових канікул учням кататися на велосипедах, мопедах, роликах тощо, що не відповідає погодним умовам та сезону для запобігання ДТП за участю дітей;
для запобігання ДТП за участю дітей категорично заборонено кататися на санчатах, ковзанах, лижах (інших зимових приладах для розваг) на проїжджій дорозі, катання наданих предметах діти повинні здійснювати у спеціально відведених для цього місцях і під наглядом дорослих, батьків;
категорично заборонене катання з гірок із виїздом на проїжджу частину дороги;
у жодному разі не можна чіплятися за задній бампер машин для того, щоб покататися по проїжджій частині дороги – ці дії визначені вищою категорією небезпеки, що може
призвести до ДТП, травмування й загибелі;
для запобігання травмування можна кататися на ковзанах тільки у відведених для цього спеціальних місцях й на міцному льоду без розщелин;
учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які вони отримали на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах, предметних уроках;
перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;
учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування.
3. Рух по дорозі.
Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.
Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.
Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.
Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.
4. Підчас канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:
не брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо);
користуватися газовою плитою вдома тільки із спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих;
заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовувати горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу тощо); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні тощо), хлопушки, дугові прожектори; влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, які можуть викликати загоряння; встановлювати стільці, крісла тощо, конструкції з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи та аварійні виходи;
у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці незнайому чи чужу побутову техніку, не вмикати її у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації;
не можна наближатися до електроприладів, музичної апаратури, які живляться струмом. Користуватися електроприладами тільки в присутності батьків, сухими руками. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, слід негайно повідомити дорослих;
не збиратися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю;
під час участі в масових заходах не кричати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, виконувати правила пожежної безпеки;
у разі пожежної небезпеки : наявності вогню, іскріння, диму – негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером 101) назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону;
при появі запаху газу в приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена, й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи пожежну охорону – 101, назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію, залишити свій номер телефону;
5. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті та ін. учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння тощо:
під час канікул заборонено наближатися й перебувати біля водоймищ без супроводу дорослих для запобігання утоплення дітей; категорично заборонено виходити на льодову поверхню замерзлого водоймища. Особі, яка провалилася під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, але не підходити до неї близько. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього й проводити операцію рятування в той бік, із якого прийшла людина – в інших місцях лід може бути більш крихким. Не поспішаючи, слід допомогти людині вибратися з води, зняти мокрий одяг, зігріти, покликати на допомогу, відвести постраждалого у тепле приміщення, вжити заходів щодо неприпущення обмороження;
категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів й попередження травм та загибелі дітей;
заборонено брати в руки, нюхати, їсти незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;
пересуватися слід обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи відкритий каналізаційний люк, не травмуватися через ожеледь;
не підходити на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, які стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – дані проводи можуть бути ще підживлені електрострумом;
не підходити до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами – удар електрострумом від високовольтних живлень можна отримати на відстані 5 м;
слід бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки, атракціони, турніки та інші прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгойдувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування;
не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти;
не підходити до відчинених вікон, мити вікна тільки в присутності дорослих, не нахилятися на перила, парапети сходинок для запобігання падіння дітей із висоти;
не спускатися у підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища – там може бути отруйний газ;
не вступати в контакт із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин;
застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров’я, виховних годинах, навчальних уроках.
6. Під час канікул учні повинні дотримуватися правил безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, громадських місцях, у друзів, на молодіжних дискотеках, у замкнутому просторі із чужими людьми, правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:
не розмовляти й не вступати в контакт із незнайомцями, зокрема, не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу і швидко йти до людей;
не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще сказати, що не знаєте, і швидко йти геть;
перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год, до 14-ти років – до 21 год, до 18-ти років до 22 год. У темну пору сезону – до настання темряви;
діти мають право не відчиняти двері дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, повідомте, що скоро – вони у сусідів. Тим часом слід зателефонувати батькам, а незнайомцям двері не відчиняти;
слід триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивної поведінки, що може призвести до бійки або травми; у стосунках із оточуючими слід керуватися толерантними стосунками;
не заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважними, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між будинками й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас;
під час перебування на дискотеці, потрібно завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу;
керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку рухами й словами. У разі небезпечної ситуації потрібно звертатися до служби охорони закладу, викликати міліцію за номером 102, зателефонувати батькам;
не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень.
7. Під час канікул учні повинні виконувати правила із запобігання захворювань на грип, інфекційні, кишкові захворювання, педикульоз тощо:
при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, викликати лікаря;
хворому виділити окреме ліжко; посуд, білизну;
приміщення постійно провітрювати;
у разі контакту із хворим одягати марлеву маску;
хворому дотримуватися постільного режиму;
чітко виконувати рекомендації лікаря;
перед їжею мити руки з милом;
не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити й ошпарювати;
для запобігання захворювань на педикульоз, регулярно мити голову;
довге волосся у дівчат має бути зібране у зачіску, не слід користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а також не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати свого одягу іншим;
не вживати самостійно медичних медикаментів і препаратів, не рекомендованих лікарем;
якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих немає поряд, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім’я, а також зателефонувати батькам.
ГС "10 років війни, хронологія боротьби та спротиву"
24 лютого виповниться два роки відтоді, які життя українців поділилося на «до» і «після», два роки з початку широкомасштабного збройного нападу рф на Україну. Проте російсько-українська війна триває з 20 лютого 2014 року.
Початковий період. У той час, коли Україна повстала в Революції Гідності, 20 лютого 2014 року рф окупувала Крим. Такі наміри виношувалися давно. «Не можна дозволити Україні залишатися незалежною», — писав ще у 1997 році ідеолог рф Алєксандр Дугін.
Віче на Софійській площі в Києві 19 березня 1917 року
Це не перше вторгнення росії на українські території. І в ньому легко побачити паралель із подіями 1917 року, коли більшовицька росія напала на територію УНР. Тоді росії не вдалося змінити владу в Україні шляхом переобрання Української Центральної Ради. Це нагадує настирливі спроби рф привести до влади та залишити президентом проросійського Віктора Януковича. Після цього більшовики атакували Україну. Використовувалися дуже схожі методи: створення маріонеткових псевдореспублік, як от Донецько-Криворізька чи Одеська радянська республіка.
31 травня 1997 року. Підписання Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та рф
Окупацією Криму росія порушила всі міжнародні норми, які існували, включно з двосторонньою угодою з Україною. Наприклад, документ 1997 року, відповідно до якого Україна та росія визнали кордони, територіальні межі. Окупація Криму продемонструвала, що Путін почав зазіхати на міжнародний порядок. Це початок російсько-української війни (правильно називати саме так, адже перша частина складного прикметника вказує, яка держава є агресоркою).
Символічно, що новий світовий порядок після завершення Другої світової війни сформувався в лютому 1945 року на Ялтинській конференції. А почав руйнуватись теж у лютому, майже 70 років потому.
Українська влада на 2014 рік не мала можливості відреагувати військовим шляхом, але залучила дипломатію. Варто віддати належне дипломатичним зусиллям, завдяки яким на міжнародному рівні ми чітко закріпили статус півострова як окупованої території. Генеральна асамблея ООН переважною більшістю голосів визнала референдум і окупацію Криму незаконною.
березень — квітень
2014
Фото КМДА
Почали формуватися добровольчі об’єднання. Оскільки Збройні Сили України на той момент не мали достатньої кількості, щоб протистояти російським зазіханням на наші території, у людей з’явилася шалено велика мотивація для створення добровольчих загонів і для початку волонтерського руху. Це джерела явищ, які є такими актуальними нині.
Перший період збройного конфлікту. Війна на Сході України. У квітні 2014 року почалася спроба окупації території Донеччини та Луганщини.
Донецький кам’яновугільний басейн, мапа Дмитра Вортмана, Локальна Історія
Багато хто каже чи пише «Почалась окупація Донбасу». Проте зауважу: використання терміну «Донбас» не дуже коректне. Назва Донбас є скороченням від «Донецького вугільного басейну». Донбасом є, окрім Донеччини та Луганщини, частина Дніпропетровщини, а також частина ростовської області росії, яка деякий час перебувала у складі Української Республіки в СРСР. Ворожа пропаганда використовує тезу про об’єднання Донбасу в рф для виправдання територіальних зазіхань. У той час як колись весь Донбас належав до УРСР.
Була проголошена антитерористична операція. Вже в травні українські збройні сили і добровольчі загони почали звільняти окуповані сепаратистами та російськими військовими українські міста на Донеччині та Луганщині. 13 червня — Маріуполь, 5 липня — Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. У ті дні було відчуття, що невдовзі всі наші території повернуться під контроль української влади. За однією з версій, планувалося зробити це до вересня 2014 року.
Але тут сталася важлива подія того періоду: російська влада, звісно, приховано, але масштабно ввела професійні війська. Орієнтовно силам ЗСУ протистояли 4 тис. російських військових. Через зрозумілі причини немає точних даних про те, коли саме це сталося: приблизно кінець липня — початок серпня 2014 року. Не можна не згадати такі героїчні та трагічні сторінки цього періоду, як оборона Луганського аеропорту, бої за Іловайськ.
вересень
2014
Глави держав за столом переговорів у розширеному форматі Мінськ, 11 лютого 2015 року
Українські сили не мали вже достатніх можливостей чинити опір, тож наступальні дії зупинилися. У вересні 2014 року почалися мирні переговори, які завершилися 19 вересня підписанням Мінських домовленостей. Це була спроба локалізувати конфлікт (потім була ще одна у лютому 2015).
20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодіш-нього президента. №3. Хто такі Герої Небесної Сотні? №4 – 6. «Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протес-ту (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року. Це протестувальники, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Майдану №7. Відеоролик «Героям Небесної Сотні». №8. Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політич-ними переконаннями. Найстаршому — Іванові Наконечному — тоді виповнилося 82 роки, а наймоло-дшому — Назарові Войтовичу — лише 17. Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей… Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній зем-лі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти. Мета — висловити не-згоду з позицією тодішнього президента, який цілеспрямовано здавав Росії національні інтереси Украї-ни, обравши не європейський шлях розвитку, як обіцяв, а російський. За це їх розігнав «Беркут», жорс-токо побивши — у лікарні потрапили десятки людей. Герої Небесної сотні… Хто вони? №9. Першою жертвою став 21-річний Сергій Нігоян, який загинув від поранення картеччю у серце. Того, хто стріляв, так і не знайшли…Народився Сергій та проживав у се-лі Березнуватівці Солонянського району Дніпропетровської області. Батько та мати — вірмени, був єдиною дитиною в сім’ї. Родина Сергія Нігояна переїхала жити в Дніпропетровську область з прикор-донного з Азербайджаном села Навур, рятуючись від війни в Нагірному Карабасі. Сергій був єдинтм сином сином. Після закінчення 11 класу поступив у Дніпродзержинський технікум фізкультури. Як роз-повідають, він сам поїхав на Майдан, оскільки мав український паспорт і вважав Україну своєю справж-ньою батьківщиною. №10. Волинянину Сергію Байдовському було всього 23 роки, він навчався у Луцькому університеті, працював. Його смертельно поранено 20 лютого. Про світогляд цієї молодої людини багато що гово-рить цитата з книги Левка Лук’яненка, залишена на його сторінці у соцмережі: «Нація, яка не готова посилати синів на смерть, не виживе…» №11. А ось активному учасникові Євромайдану, киянину Олександру Бадері тоді виповнилося 66 ро-ків. Велика родина, четверо дітей… Він захоплювався історією часів УНР, навіть мріяв колись створити музей Січових Стрільців. Під час масових протестів Олександр допомагав пораненим і застудженим, готуючи відвари та настої з трав. Сильно застудився, коли його облили крижаною водою з водомета, зазнав отруєння газами. У сутичках його так побили, що додому привезли у тяжкому стані. Але до лі-карні він не звернувся, боячись арешту. Помер 28 січня… №12. Устимові Голоднюку, жителю міста Збараж, що на Тернопільщині, на той час ледь виповнилося 19. Тільки-но дізнався про побиття студентів, одразу виїхав до Києва. За кілька днів його сильно поби-ли. Лікарі наклали 12 швів. Повернувся додому, а за тиждень був знов на Майдані. Рятуючи побрати-ма-протестувальника, дістав поранення снайперською кулею. Згодом помер у готелі «Україна». 20 лю-того Устим домовився зустрітися з батьком об 11-й, але не дожив. Упізнаючи тіло сина, батько Воло-димир Голоднюк, колишній міліціонер, сказав: «Я не знаю, чи має Янукович стояти переді мною на ко-лінах, але знаю точно: він має сидіти перед міжнародним трибуналом за те, що зробив з моєю країною і моїм сином». №13. Журналіст В’ячеслав Веремій не дожив три дні до 34-річчя. У ніч на 19 лютого він з колегою їхав з роботи на таксі додому. На розі Володимирської та Великої Житомирської В’ячеслав помітив озброє-них «тітушок» у камуфляжі та масках і намагався їх сфотографувати з машини. Озброєні люди тут же напали на авто, почали його трощити, витягнули водія і пасажирів. Журналіста з криками «Кого сни-мал? Зачем снимал?» сильно побили, після чого вистрелили в груди, залишили стікати кров’ю. А при-сутні на місці міліціонери лишилися осторонь і не втручалися. У В’ячеслава залишилися дружина і син. №14. Богдан Ільків був галичанином. Ось як розповідає про участь брата в протестах його сестра Оксана: «Уперше Богдан поїхав на Майдан 11 грудня. Дуже перейнявся духом, який там панував. Піс-ля цього був у Києві ще тричі. Їздив щоразу, як з’являвся вільний від роботи час. Богдан охороняв ба-рикади, ніс нічні патрулювання як член Стрийської сотні Самооборони. І дуже хвалив побратимів, ме-диків. Востаннє Богдан поїхав у Київ 18 лютого. Мав бути на роботі, однак його начальник знайшов за-міну. Його питали: «Чи маєш якийсь захист?» На що віджартовувався, що «всього лиш три кожухи». У ніч на 20 лютого він чергував на барикадах. Близько п’ятої ранку пішов відпочивати, а о восьмій його розбудили та сказали, що потрібна допомога на передовій. Снайпер влучив у Богдана Ількова на Ін-ститутській кулею, не залишивши жодного шансу на виживання». №15. Володимир Чаплінський уперше поїхав на Майдан 2 грудня: хотів підтримати й захистити тих, хто протестував. Він не був прихильником ані Європейського, ані Митного союзів. Завжди казав, що українці — дуже мудрий народ. Несправедливо, що ми так бідно живемо. — Після побиття студентів мовчати вже не було сил. Тоді чоловік сказав, що настав час устати з колін і поїхав на Майдан, — згадує дружина Володимира Світлана. — Усі вихідні, починаючи з другого груд-ня, проводив на Майдані. Здебільшого приїздив увечері і чергував ніч, охороняючи Майдан від «тіту-шок». Був переконаний: уночі саме досвідчені чоловіки мають вартувати. Володимир Чаплінський загинув 20 лютого на Інститутській. Куля снайпера влучила прямісінько в шию. Не маючи жодної інформації щодо того, як помер її чоловік, дружині Чаплінського Світлані довелося самій шукати свідків тих трагічних хвилин. Вона їздила в Київ, розшукувала активістів, з якими Воло-димир жив в одному наметі, збирала контактні дані та інформацію. №16. Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають… №17 - 19. Держава не забула тих, хто поліг у січнево-лютневі дні 2014-го: всім їм надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні, їхніми іменами названі вулиці, сквери. Але… №20. Пам’ятна медаль «Небесна Сотня на варті». Сьогодні у суспільстві ставлення до учасників Революції Гідності неоднозначне. Якщо для одних вони герої, то для інших — люди, яких обманули політики, які на їхніх спинах прийшли до влади. Як не гірко у цьому зізнаватись, але з прихильниками цієї точки зору дещо можна погодитись. Адже багато обіця-нок, які лунали на головній площі країни, так і не втілені у життя. — Найобразливіше, що нині нас з телеекранів інколи називають пройдисвітами, що купилися на солод-кі обіцянки політиків, — говорить один із активістів, який провів на Майдані 65 днів. — Ні, ми не купили-ся: я і мої друзі-однодумці з Поділля прийшли туди заради кращого життя. Якщо не для нас, то для дітей чи хоча б для онуків. І якщо буде потрібно, прийдемо знову… Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають. Упевнена: люди, які у ті холодні осінньо-зимові дні й ночі пішли під кулі, житимуть у нашій пам’яті вічно. Принаймні у пам’яті тих з нас, хто є українцем не лише за паспортом, а за духом, свідомістю, хто прагне жити у вільній демократичній Україні.
1 — Початок широкомасштабної війни
лютий — квітень
2022
Ім’я «Чорні запорожці» присвоєно 72-й бригаді на честь однойменного 1-го кінного полку у складі армії УНР
Найважливіше, що сталося за цей період: зірвано плани росії захопити Україну за три дні. Спочатку здавалося, що це жарт, але дійсно такі плани були: російські військові навіть везли із собою парадну уніформу, бо сподівалися на переможну ходу Хрещатиком.
Збройні Сили України почали поступово звільняти українські території, які були окуповані. Звісно, одна з найбільш епічних операцій — оборона Києва. Хоча було багато підрозділів, особливо відзначилася 72-га бригада. Звільнення Київщини, Чернігівщини, Сумщини довело, що російська армія не здатна захопити Україну. Дуже важливо, що вже під час першого етапу Україна змогла консолідувати міжнародні сили, міжнародну допомогу й отримала величезну підтримку з боку інших країн як моральну, так і військову. Лідерами стали Велика Британія, Польща, США.
Друга серія документального серіалу «Підрозділи перемоги» про бійців 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців. Ukraїner
14
квітня
2022
Палаючий крейсер «Москва». Фото: oryxspioenkop.com
Затоплення крейсера «Москва» 14 квітня 2022 року — це, безумовно, один з тих моментів, який увійшов у підручники історії. Це перший втрачений флагман російського флоту з часів російсько-японської війни.
16
березня
2022
Розбомблений драматичний театр у Маріуполі. Фото Pavel Klimov (Reuters)
Неможливо забути такі трагедії нашого народу, як звірства російських військових у Бучі, блокада Маріуполя. 16 березня 2022 року російська авіація цілеспрямовано скинула авіабомбу на Маріупольський драматичний театр, який слугував сховищем для кількох тисяч цивільних. Але це ще й героїчна сторінка — завод «Азовсталь» став символом непохитності українців.
2 — Зменшення інтенсивності наступу російських військ через успішну протидію ЗСУ
Основні бойові дії перейшли на територію Півдня і Сходу України (Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Херсонщина). Про які події цього часу варто поговорити? 4 липня 2023 року звільнення від окупантів острова Зміїний. Після цього Україна змогла розблокувати судноплавний шлях до українських дунайських портів і почати торгівлю зерном.
3 — Наступальна операція ЗСУ
11
листопада
2022
Це час, сповнений великих надій. Наступ на Харківщині — одна з найуспішніших наступальних операцій не тільки під час цієї війни, а й загалом у сучасній військовій історії. Були залучені всі роди військ ППО, використано величезну кількість новітньої зброї. За короткий термін звільнили доволі велику територію. Такого масштабу операцій у 21-му столітті ще не було.
Сили оборони України звільнили Херсон, тобто єдиний обласний центр, який вдалося захопити росіянам.
ТВГ до
Дня безпечного Інтернету (06.02) «5
корисних правил протидії кібербулінгу”
Кібербулінг - це один із різновидів булінгу (цькування), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи інших ґаджетів.
Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.
перепалка (флеймінг) - обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;
наклеп - поширення неправдивої, принизливої інформації;
самозванство - використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
публічне розголошення особистої інформації - поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;
ошуканство - виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
відчуження (острокізм, ізоляція) - онлайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;
кіберпереслідування - приховане вистежування жертви для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;
онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) з метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.
Ознаки кібербулінгу:
♦ систематичність (повторюваність) діяння;
♦ наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
♦ дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
Якщо висловлювання, поширення картинок тощо в мережі Інтернет щодо певної особи сприймається нею як жарт, не мають систематичного характеру та не викликають негативних емоційних реакцій, такі дії не вважаються кібербулінгом.
Сторони кібербулінгу та їхні ролі
Кривдник(булер)– учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу.
Потерпілий (жертва) – учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування).
Спостерігач – свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування).
Дії потерпілого щодо видалення інформації про нього в комп'ютерній мережі
З метою захисту від кібербулінгу потерпілий може вчиняти наступні дії:
→ На початковому етапі прояву кібербулінгу, якщо це можливо, емоційно не реагувати, оскільки "емоції породжуються емоції".
→ Фіксувати всі дії кривдника (наприклад, робити фото або скріншоти неправдивої інформації про себе; інформації, що містить персональні дані; інформації, що принижує честь та гідність (далі - інформація).
→ Звернутися за порадою щодо дій кривдника до батьків, вчителів, довіреної особи або зателефонувати на національну дитячу "гарячу" лінію (у будні: з 12.00 по 16.00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних).
→ Звернутися із заявою або повідомленням про вчинення кібербулінгу до керівника навчального закладу, якщо кібербулінг вчиняється щодо потерпілого в навчальному закладі і кривдником є учень (студент) або член педагогічного колективу.
→ Якщо кібербулінг відбувається в соціальній мережі (наприклад, Facebook, Telegram, Вконтакте, Twitter, Youtube тощо), потерпілий має можливість звернутися зі скаргою до адміністратора сторінки або групи, що створена у відповідній соціальній мережі, з метою видалення інформації про нього. У випадку відмови адміністратора виконати відповідні дії, потерпілий може звернутися безпосередньо до служби підтримки соціальної мережі (наприклад, у соціальній мережі Facebook міститься вкладка "Довідка та підтримка") або натиснути кнопку "Поскаржитися".
→ У випадку виявлення в мережі Інтернет, на вебсайті інформації, потерпілий має право вимагати видалення такої інформації з вебсайту, а також, з результатів видачі за відповідними запитами з пошукових систем, котрі скеровують на вказані вище сайти.
Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...
Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою.
На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня в складі вже наявного там загону почала риття окопів і спорудження земляних укріплень. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири чоти (взводи) по 28-30 чол. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.
16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києварозпочавсябій, якийтривав5 годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.
Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючому ворогові та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл тих, хтообороняв з тилу.
Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони росіян почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал Петлюра рушив на Київ, оскільки на його думку найбільша небезпека була якраз там.
Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.
Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті битви в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли.
Піпський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.
Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.
Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень.
Історія, яку не вивчають належним чином, зазвичай повторюється. Сьогодні ми маємо фактично ту ж ситуацію, як майже 100 років тому, коли ворог із північного-сходу намагається загарбати Україну. Знову гинуть люди. Ситуація теперішня і та, що була 100 років тому дуже схожі.Внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії, бо вважали, що армія не потрібна,бо Україна житиме в мирі з усіма сусідами. І в час, коли виникла необхідність захистити державу і тоді і тепер, армії як такої не було. Тому з початком війни на Сходіпершими захисниками цілісності України стали добровольці, серед яких було багато молоді.. Так само як 100 років томуна розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть Україну в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулося лише 2 тис. добровольців і в їх числі студенти і гімназисти. Вони виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу. Хто були ті юні завзятці? Якої нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Звичайно, ні! То були гімназисти і молоді студенти, які навіть не вміли користуватися зброєю. 10 років після цих трагічних подій бій назвуть «геройським безумством», а хлопців-крутян – «лицарями абсурду». У масштабах всесвітньої історії ця битва, може, йнезначна. Вона не є зразком військового мистецтва. Вона не мала важливого стратегічного значення. Проте вона – символ нескореного духу нашої нації.
Героїчнаі трагічна загибель юнаків під Крутами швидко розлетілася Україною і нарешті пробудила суспільство на боротьбу. Заставила звернутися кожного до своєї совісті і не залишатися більше осторонь. Вона запалила все нові й нові лави борців до безкомпромісної боротьби за волю України. Гімн України, який колись заспівав юний галичанин Григорій Піпський, сьогодні підхопили герої Небесної Сотні, бійці, які захищають українську незалежність на Сході держави.
Тому найкраще, як ми можемо вшанувати героїв Крут – не сльозами, покладанням квітів чи довгими промовами, а усвідомленням цих уроків і щоденною працею творити нову Україну, сильну і незалежну!
27.01.2025 р.
ГС "Голокост. Страшна сторінка в історії"
Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту 27 січня засновано з ініціативи ООН, щоб світ ніколи не забував про скоєні нацистами звірства. Цього дня вшановують пам'ять приблизно 11 мільйонів невинно убитих жертв геноциду.
Що таке Голокост
Як уже було сказано, Голокостом називають геноцид соціальних груп, яких нацисти вважали негідними на життя - насамперед, євреїв. Їх за час геноциду було вбито близько 6 мільйонів, що становить приблизно третину єврейського населення всього світу.
Також за роки існування Третього Рейху було вбито близько 3 мільйонів слов'ян - як радянських військовополонених, так і мирних мешканців; близько 2 мільйонів поляків (інтелігенції та активістів опору); близько 250 тисяч людей з інвалідністю та психічними розладами; близько 400 тисяч ромів.
Україна була однією з найбільш постраждалих від Голокосту територій. У нашій країні найвідомішим місцем масових розстрілів євреїв є урочище Бабин Яр, а також розташований поряд Сирецький концтабір. Точна кількість жертв Бабиного Яру невідома; називаються числа від 70 до 150 тисяч. В наш час тут знаходиться меморіальний комплекс, присвячений пам'яті жертв Голокосту.
У Бабиному Яру розстрілювали не тільки євреїв. Жертвами страт також стали військовополонені, українські партизани та націоналісти, пацієнти психіатричної хвороби. Нацисти не шкодували ні вагітних, ні дітей. Вважається, що у Бабиному Яру була вбита нацистами українська поетеса Олена Теліга з колегами-журналістами (точна дата та обставини її смерті невідомі). За всю Другу світову війну відомо лише про 29 людей, які врятувалися з Бабиного Яру.
День пам'яті жертв Голокосту - історія дати
День пам'яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН від 1 листопада 2005 року. Україна також брала участь у підписанні документа. Жертв Голокосту щороку згадують 27 січня.
Дата обрана невипадково - цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту звільнили ув'язнених найбільшого нацистського концтабору Аушвіц.
Історія будь-якого народу містить періоди, дати, які є дуже важливими і доленосними в його житті. Однією з таких датдля України стало 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки ЗУНР І УНР. В цьому акті відзначалося:
«Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Тож давайтеспробуємо згадати всі доленосні події, які відбулися того часу та маютьтаке величезне значення для нашої країни.
Переговори щодо об’єднання українських земель ініціювала саме Західноукраїнська Народна Республіка, в обличчі її лідерів. Та ініціатива ця не була якимсь спонтанним рішенням, адже існував цілий об’єднавчий рух, який ставив собі за мету соборність Української держави.
Після І світової війни на теренах сучасної України утворилося 2 держави:
- Українська західно-українська республіка, столиця якої знаходилась у Львові
- Українська Народна республіка із столицею в Києві.
Переговори щодо об’єднання цих двох держав велися з початку 1918 року. І нарешті1грудня 1918 року у Фастові було підписано так названий «передвступний договір»,в якому були описані умови спільного державного об’єднання. Ця подія має величезне історичне значення в історії нашої держави. Вперше за 6 століть Українські землі об’єдналися у складі єдиної держави. На честь цієї події у Києві відбувся урочистий військовий парад. В цьому заході взяли учать більше 1 мільйона українців.
Новим гербом створеної держави оголосили тризуб. Почали формувати уряд. Але попри такі успіхи, реального об’єднання домогтися так і не вдалось через те, що Польща окупувала західні землі. Потім вдруге республіки об’єднались після ІІ світової війни.
У період радянського режиму, День Соборності не святкувався і вважався «контрреволюційним святом», а всі офіційні згадки про нього ретельно знищувались.
Перше офіційне та масштабне святкування відбулось аж у 1939 році, в столиці Карпатської України, місті Хуст. На той час ці землі знаходились у складі Чехословаччини, а День Соборності став найбільш масовим заходом українців за 20 років. На демонстрацію вийшло понад 30 тисяч українців.
Головною традицією у День Соборності став живий ланцюг — історія цієї традиції починається з 1990 року, коли патріотично налаштовані українці вирішили так символічно продемонструвати державну єдність. Він протягувався з Києва до Львову та Івано-Франківську, Стрия, Тернополя, Житомира та Рівного.
В цій патріотичній акції взяли участь до 3 млн. людей.
На державному рівні, День соборності України відзначається з1999 року, після відповідного указу президента країни Леоніда Кучми. Хоч свято досить молоде, але ж насправді у цьому році відбудеться вже 22-га річниця.
Ще один цікавий факт: у 2011 році, указом президента-утікача, Віктора Януковича, День соборності 22 січня був скасований на офіційному рівні. А відновлено вже у 2014 році, після його втечі.
З 2000-х років у Києві щорічно влаштовують живий ланцюг вздовж моста Патона, котрий пролягає між правим та лівим берегами Києва, таким чином символізуючи об’єднання Сходу та Заходу України.
Також у різних містах України влаштовують символічний живий ланцюг, в знак поваги до цього свята. Усі охочі долучитись до дійства беруть із собою державні жовто-блакитні прапори, та просто приєднуються, ставши частинкою ланцюга.
Національний банк України в рамках серії "Відродження української державності" 17 січня 2019 року ввів у обігмонету 5 грн "100 років Акту об'єднання - соборності українських земель", тираж якої становить 40 тисяч штук.
На жаль, це свято хоч і є державним, але воно не входить в число офіційних святкових днів
27.12.2024 р.
Інструктаж з техніки безпеки та правил поводження на зимових канікулах
1.1. У період зимових канікул в разі ожеледі не поспішати при ходьбі, чи не обганяти перехожих. При падінні - намагатися впасти на бік, не потрібно хапатися за оточуючих.
1.2. Необхідно суворо дотримуватися цих правил безпечної поведінки під час зимових канікул, бути уважним і обережним на проїжджій частині дороги, дотримуватися правил дорожнього руху.
1.3. У громадському транспорті бути уважним і обережним при посадці і виході, на зупинках.
1.4. Не вести бесіду зі сторонніми (незнайомими) людьми. Не реагувати на знаки уваги і накази незнайомця. Не дозволяється виходити зі сторонніми особами.
1.5. Не потрібно грати в темних місцях, на звалищах, будівельних майданчиках, пустирях і в покинутих будівлях, поряд із залізницею і автомагістраллю.
1.6. Завжди доводити до відома батьків, куди йдеш гуляти.
1.7. Забороняється без супроводу дорослих і дозволу батьків йти до водойм (річок, озер, водосховищ) і в ліс, їхати в інший населений пункт.
1.8. На зимових канікулах необхідно тепло одягатися відповідно до погодних умов.
1.9. Граючи в сніжки, не кидати в обличчя і в голову.
1.10. Не дозволяється ходити вздовж будинків - можливе падіння снігу та бурульок.
1.11. Не дражнити і не гладити вуличних собак та інших тварин.
1.12. Перебуваючи вдома під час канікул, бути уважним при поводженні з гострими, ріжучими, колючими предметами і електронагрівальними приладами; забороняється грати з сірниками, запальничками і т.д. Суворо дотримуватися правил пожежної безпеки.
2. Підчас канікул, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, слід чітко виконувати правила дорожнього руху:
рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку, обережно по слизькій дорозі, особливо під час ожеледиці. Взуття має бути зручним, підбори – низькими;
за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, слід іти назустріч руху транспортних засобів;
переходити проїжджу частину можна тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;
у місцях, де рух регулюється, треба керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора; виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів, упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби;
чекати на транспортний засіб потрібно тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;
па трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая;
у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, або спеціальним звуковим сигналом треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;
категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями;
заборонено під час зимових канікул учням кататися на велосипедах, мопедах, роликах тощо, що не відповідає погодним умовам та сезону для запобігання ДТП за участю дітей;
для запобігання ДТП за участю дітей категорично заборонено кататися на санчатах, ковзанах, лижах (інших зимових приладах для розваг) на проїжджій дорозі, катання наданих предметах діти повинні здійснювати у спеціально відведених для цього місцях і під наглядом дорослих, батьків;
категорично заборонене катання з гірок із виїздом на проїжджу частину дороги;
у жодному разі не можна чіплятися за задній бампер машин для того, щоб покататися по проїжджій частині дороги – ці дії визначені вищою категорією небезпеки, що може
призвести до ДТП, травмування й загибелі;
для запобігання травмування можна кататися на ковзанах тільки у відведених для цього спеціальних місцях й на міцному льоду без розщелин;
учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які вони отримали на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах, предметних уроках;
перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;
учні, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти тільки в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування.
3. Рух по зимовій дорозі.
Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.
Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.
Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.
Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.
Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.
4. Підчас канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки:
не брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо);
користуватися газовою плитою вдома тільки із спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих;
заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовувати горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу тощо); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні тощо), хлопушки, дугові прожектори; влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, які можуть викликати загоряння; встановлювати стільці, крісла тощо, конструкції з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи та аварійні виходи;
у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці незнайому чи чужу побутову техніку, не вмикати її у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації;
не можна наближатися до електроприладів, музичної апаратури, які живляться струмом. Користуватися електроприладами тільки в присутності батьків, сухими руками. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, слід негайно повідомити дорослих;
не збиратися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю;
під час участі в масових заходах не кричати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, виконувати правила пожежної безпеки;
у разі пожежної небезпеки : наявності вогню, іскріння, диму – негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером 101) назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону;
при появі запаху газу в приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена, й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи пожежну охорону – 101, назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описати ситуацію, залишити свій номер телефону;
5. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті та ін. учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння тощо:
під час канікул заборонено наближатися й перебувати біля водоймищ без супроводу дорослих для запобігання утоплення дітей; категорично заборонено виходити на льодову поверхню замерзлого водоймища. Особі, яка провалилася під лід, необхідно подати мотузку, дошку, одяг, але не підходити до неї близько. Якщо лід крихкий, треба лягти на нього й проводити операцію рятування в той бік, із якого прийшла людина – в інших місцях лід може бути більш крихким. Не поспішаючи, слід допомогти людині вибратися з води, зняти мокрий одяг, зігріти, покликати на допомогу, відвести постраждалого у тепле приміщення, вжити заходів щодо неприпущення обмороження;
категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів й попередження травм та загибелі дітей;
заборонено брати в руки, нюхати, їсти незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння;
пересуватися слід обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи відкритий каналізаційний люк, не травмуватися через ожеледь;
не підходити на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, які стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – дані проводи можуть бути ще підживлені електрострумом;
не підходити до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами – удар електрострумом від високовольтних живлень можна отримати на відстані 5 м;
слід бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки, атракціони, турніки та інші прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгойдувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування;
не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти;
не підходити до відчинених вікон, мити вікна тільки в присутності дорослих, не нахилятися на перила, парапети сходинок для запобігання падіння дітей із висоти;
не спускатися у підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища – там може бути отруйний газ;
не вступати в контакт із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин;
застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров’я, виховних годинах, навчальних уроках.
6. Під час канікул учні повинні дотримуватися правил безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, громадських місцях, у друзів, на молодіжних дискотеках, у замкнутому просторі із чужими людьми, правила попередження правопорушень та насильства над дітьми:
не розмовляти й не вступати в контакт із незнайомцями, зокрема, не передавати їм цінні речі, ключі від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу і швидко йти до людей;
не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще сказати, що не знаєте, і швидко йти геть;
перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год, до 14-ти років – до 21 год, до 18-ти років до 22 год. У темну пору сезону – до настання темряви;
діти мають право не відчиняти двері дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, повідомте, що скоро – вони у сусідів. Тим часом слід зателефонувати батькам, а незнайомцям двері не відчиняти;
слід триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивної поведінки, що може призвести до бійки або травми; у стосунках із оточуючими слід керуватися толерантними стосунками;
не заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважними, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між будинками й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас;
під час перебування на дискотеці, потрібно завчасно попередити батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу;
керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку рухами й словами. У разі небезпечної ситуації потрібно звертатися до служби охорони закладу, викликати міліцію за номером 102, зателефонувати батькам;
не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень.
7. Під час канікул учні повинні виконувати правила із запобігання захворювань на грип, інфекційні, кишкові захворювання, педикульоз тощо:
при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, викликати лікаря;
хворому виділити окреме ліжко; посуд, білизну;
приміщення постійно провітрювати;
у разі контакту із хворим одягати марлеву маску;
хворому дотримуватися постільного режиму;
чітко виконувати рекомендації лікаря;
перед їжею мити руки з милом;
не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити й ошпарювати;
для запобігання захворювань на педикульоз, регулярно мити голову;
довге волосся у дівчат має бути зібране у зачіску, не слід користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а також не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати свого одягу іншим;
не вживати самостійно медичних медикаментів і препаратів, не рекомендованих лікарем;
якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих немає поряд, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім’я, а також зателефонувати батькам.
8. Правила поведінки дітей в громадських місцях під час проведення новорічних свят
8.1. При відвідуванні новорічних вистав з батьками, ні в якому разі не відходьте від них далеко, тому що при великому скупченні людей можна легко загубитися в натовпі.
8.2. У місцях проведення масових новорічних гулянь намагайтеся пам'ятати дані правила поведінки дітей на зимових канікулах, триматися подалі від натовпу людей, щоб уникнути отримання травм.
8.3. У місцях масового скупчення людей необхідно:
прислухатися до законних попереджень і вимог адміністрації, поліції та інших осіб, відповідальних за підтримання порядку, пожежної безпеки;
вести себе шанобливо по відношенню до всіх учасників масових заходів, обслуговуючого персоналу, посадових осіб, відповідальних за підтримання громадського порядку і безпеки під час проведення масових заходів;
не допускати дій, які здатні утворити небезпеку для оточуючих і привести до створення екстремальної ситуації;
виконувати організований вихід з приміщень і споруд по закінченню заходів;
при отриманні інформації про евакуацію потрібно слідувати згідно з вказівками адміністрації і співробітників правоохоронних органів, відповідальних за забезпечення правопорядку, дотримуючись спокою і не створюючи паніки.
9. Правила пожежної безпеки під час новорічних свят
9.1. Не використовуйте на новорічних святах одяг з вати і марлі.
9.2. У приміщенні забороняється запалювати бенгальські вогні, застосовувати хлопавки і воскові свічки. Пам'ятайте, відкритий вогонь завжди небезпечний!
9.3. Не дозволяється використовувати піротехніку, якщо ви не знаєте, як нею користуватися, інструкції не додається, або вона написана незрозумілою вам мовою.
9.4. Не прикрашайте ялинку м'якими та пластмасовими іграшками, так як вони дуже швидко займаються.
9.5. Не обкладайте підставку ялинки ватою.
9.6. Висвітлювати ялинку необхідно тільки електрогірляндами промислового виробництва.
9.7. Не можна ремонтувати і вдруге експлуатувати піротехніку, яка не спрацювала.
9.8. Категорично забороняється використовувати саморобні піротехнічні пристрої.024 р.
Прийшла зима. Випав перший сніг, наступили морози і покрилися кригою ріки. В селі всі господарські роботи закінчено. Господарі ховають реманент, лагодять сани, їздять до млина та готуються до Різдвяних свят...
Господині прядуть. Дівчата вишивають і щоранку вмиваються «першим снігом» та витираються червоною крайкою — «щоб були рожеві лиця». Парубки допомагають батькам, а у вільний час заважають дівчатам вишивати.
Наближається період угадування на майбутній рік, а разом із цим надходить і час старих традиційних розваг сільської молоді — розваг, що сповнені чаром первісної поезії нашого народу. Староукраїнські звичаї, що колись були пов’язані з початком нового року наших далеких предків, пізніше перейшли до християнських свят. Одна частина з них перейшла до сучасного Нового Року, а друга — до свята введення в храм Пресвятої Богородиці. Це свято в народній термінології звичайно називається Введення.
Зимові свята починаються зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Цей день віщує, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим чи дощовим. З цього дня у хліборобському розумінні починає спочивати земля, яку не можна копати лопатою аж до Благовіщення. Обряди зимового циклу пов'язані не тільки з періодом очікування весни як часу сівби, а й з давніми міфами про народження Всесвіту.
У зимовому циклі простежується двочастинна структура давньої обрядовості: зустріч — проводи. Зустріччю предків на Свят-вечір розпочинався період найважливіших зимових свят — Різдвяні свята, котрі закінчувалися проводами на Водохреща. Різдвяний цикл свят був пов’язаний із відродженням нового сонця, яке відтоді починає щораз вище підноситися і тепліше пригрівати. У ньому було найбільше обрядових дійств, якими намагалися забезпечити здоров’я, щастя і достаток; багато з них також було спрямовано на вшанування покійних предків. У цей період українці віншували, колядували та щедрували — співали ритуальних пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям. Умовно завершував зимовий цикл святкових дат за сучасним церковним календарем — день Петра Вериги. З ним народне повір’я пов’язувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде літо.
7 січня — Івана Хрестителя(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 20 січня)
16 січня — Петра Вериги (до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 29 січня).
20.12.2024 р.
ГКК «Всі
люди світу — єднайтеся!»
Планетою людей назвав нашу землю французький льотчик, відомий письменник Антуан де Сент-Екзюпері. А й справді, з усіх живих істот, які населяють нашу земну кулю, найдивовижніші, найпрекрасніші і неповторні -люди.
Усі ми люди, усі ми різні. Скільки людей - стільки характерів. У кожного із нас є своє світобачення, світосприйняття, інтереси, уподобання, плюси і мінуси у характері. Та об'єднує в одне ціле, яке називається словом «людство», те, що народилися ми із лона матері. І для кожного із нас, мабуть, найріднішим, найдорожчим є, насамперед, - родина, батьки, друзі, приятелі. Дорогими також є дім, у якому живемо, вулиця, школа, село, знайомі. Тому у житті нам дуже важливо вміти спілкуватися з іншими.
Пропоную пограти у гру: об’єднайтеся у пари. Один із вас нехай затисне руку у кулак і тримає його перед напарником, а інший за 10 секунд має розтулити кулак партнера.
Чи всім вдалося розтулити кулак? В який спосіб?
Хто це зробив не силою, а чемно попросивши?
Які якості ми проявляємо, коли чемно просимо щось в іншого?
( повагу до іншого, доброзичливість)
Добре ,коли навколо нас панує радість та взаєморозуміння. Але від чого це залежить?Чи від кого? А може, починати треба з себе?
У кожної людини є свої уявлення про правила поведінки у колективі. Які вони? Подумайте і визначте 3-5 найголовніших з вашої точки зору. (Учні визначають і коментують. Правила варто записати на дошці).
Отже, норми і правила поведінки встановлюють самі люди, а їх дотримання робить життя й спілкування людей гуманнішим, комфортнішим, зручнішим.
Всі ви пригадуєте історію найбільшого пасажирського
лайнера світу «Титаніка». Під час свого першого рейсу 14 квітня 1912 року вія зіткнувся з айсбергом, а через 2 години 40 хвилин потонув. На його борти знаходилось 1 316 пасажирів і 892 члени екіпажу, всього 2 208 чол. З ний врятувались 706 чол., загинуло більше 1 500. Катастрофа «Титаніка» стала легендою, про неї знято кілька художніх фільмів.
А чи відома вам історія ще одного судна - «Каліфорнії»?
В 30 милях від потопаючого «Титаніка» знаходилась «Каліфорнія».О 22.30 її радист відключив свою рацію і пішов спати. Через годину з «Титаніка» полетів відчайдушний сигнал «SOS». На «Каліфорнії» його не чули. Може, саме в цьому і головна трагедія «Титаніка». Допомога була можлива, але той, хто міг допомогти, не знав про це...
Коли ми пливемо течією життя, чиєсь інше життя може наштовхнутись на айсберг. Тож будьмо уважними, слухаймо «SOS» інших людей і пам'ятаймо! що «титаніки» десь поруч, варто лише прислухатися і прийти на допомогу.
Справді, щось «надломилося у світі», «якісь зірвані мости», бо черствіють наші душі. Ми залишаємось байдужими до чужого болю. Ми маємо пам'ятати,що найвища наука життя - мудрість, найвища мудрість - бути добрим.
-Який зміст у поняття «доброта» вкладаєте ви? Доброту супроводжують її супутники. Щоб познайомитися з ними нам необхідно виконати наступне завдання.
- Який зміст ви вкладаєте в поняття «чуйність»? (Уважне і сердечне ставлення до людей).
Який зміст ви вкладаєте в поняття «гуманізм»? (Ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність).
Який зміст ви вкладаєте в поняття «щирість»? (Добре, безкорисливе ставлення до інших).
Який зміст ви вкладаєте в поняття «доброзичливість»? (Співчутливе, прихильне ставлення до інших, піклування про них).
ГС “Доброчесність
і справедливість — дорожче за золото”
Розглянемо зошит. Його сторінки ще чисті. Але якщо розглянемо його обкладинку, то побачимо інформацію про його виробника. Зошит є не тільки моєю власністю як покупця, але й і виробника. Зображення на обкладинці та її дизайн залишаються інтелектуальною власністю виробника навіть після купівлі зошита. Отже, навіть зошит із чистими сторінками охороняється правом інтелектуальної власності.
А тепер, перегляньте свої зошити. Згадайте, скільки праці було вкладено при виконані класних та домашніх робіт. На обкладинці написано ваше прізвище, ім’я. А це як інформація про виробника. Вона вказує на власників списаних сторінок і тих думок, що висловлені на них. Це ваша інтелектуальна власність. І коли у вас списують, то відбувається «крадіжка інтелектуальної власності»
У класі є дівчинка-відмінниця, у якої інші учні постійно списують. Дівчинці це не подобається, але коли вона відмовляється давати списувати, її починають ображати та перестають з нею спілкуватися.
Що відчуває ця дівчинка?
Мабуть, їй дуже неприємно, а може, й боляче. Вона теж хоче дружити, а виявляється, що дружбу треба «заслужити» таким нечесним способом. Адже, як не дивно, давати списувати — це теж нечесно. Люди, які дають списувати, «допомагають» своїм однокласникам ухилитися від самостійної роботи та творчого пошуку. Якщо ж подивитися на поведінку однокласників дівчинки, то вони не лише привласнюють її думки, але й намагаються маніпулювати її вчинками. Хіба таких людей можна вважати друзями?
ГКК до
Дня вшанування пам’яті ліквідаторів
ЧАЕС «Коли
мирний атом виходить з-під контролю»
14 грудня в Україні відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Указ N 945/2006 про заснування цієї пам'ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.
У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібен цей день, і чому саме 14 грудня вибрано для вшанування учасників ліквідації.
Справа в тому, що 30 листопада 1986 року було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС.
Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день «Днем ліквідатора». Ще в 1986 г. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, в якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств та громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.
Надання державного статусу «Дня ліквідатора» ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких, недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов'язана й інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Лише перші 5 тисяч з тих, хто ліквідував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 року всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.
Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. В ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більш ніж 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тогочасну УРСР. Можливо, Україна стане автором гарного почіна, і «День ліквідатора» з'явиться в Росії, Білорусії та інших країнах.
Події понад 20-річної давності ніколи не зітруться з пам’яті ні сучасних, ні наступних поколінь. Ця катастрофа є болем для всієї України. І тепер не лише в квітневий день 26 числа, а і в грудні вже стало доброю традицією вшановувати пам’ять тих, хто пожертвував своїм життям, захищаючи нас від атомного лиха. Адже саме в цей день, 14 грудня, було завершено будівництво саркофагу.
Ужгородці також брали участь в ліквідації наслідків найбільшої екологічної аварії ХХ століття, відроджували до нового життя обпалену радіацією землю. Ми висловлювати щирі слова подяки всім ліквідаторам за їх мужність, героїзм і самовіддачу. Наша повага і шана – тим, хто щодня бореться із страшними хворобами, викликаними катастрофою.
Чорнобиль для нас ніколи не стане минулим. Величний подвиг здійснили всі, хто брав участь у ліквідації наслідків вибуху на четвертому енергоблоці атомної станції. Від усього серця зичимо ми героям-ліквідаторам та усім Закарпатцям, хто пам’ятає світ до Чорнобиля і тим, хто народився вже після катастрофи, – міцності духу, здоров’я і впевненості у завтрашньому дні!
На жаль Україну в світі знають як країну, в якій сталася жахлива техногенна катастрофа - вибух на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року.
Отже, ліквідатори вийшли переможцями з битви із чорними силами, проте вмісті, де колись жили життєрадісні і щирі люди, панує радиація і воно перетворилося на мертву зону. Який вигляд міста сьогодні? (Фото)
Люди назавжди збережуть пам`ять про ті події, а особливо про ліквідаторів, багатьох з яких, нажаль, немає з нами. Про них будуть нагадувати чорнобильські дзвони та пісні, сповнені болю і туги.
І сьогодні в Україні поставлено пам`ятники ліквідаторам, як цей, на якому герой-рятівник ніби намагається руками розвести біду.
Ця біда торкнулася сотень тисяч українців - ліквідаторів, переселенців, дітей та дорослих. Завдяки мужності ліквідаторів, ми сьогодні можемо з жахом згадувати про ті події. Без самовідданого героїзму тих мужніх людей, наслідки могли б бути набагато гірші. І невідомо, чи багато хто з вас, хто читає ці строки, зміг би сьогодні мати таке щастя - бути живим і насолоджуватися життям.
На жаль, багато хто з ліквідаторів вже давно покинули це земне життя. Тому велика шана і уклін до землі всім героям, всім, хто не жалкував себе, всім, хто спас нас від ще більшого лиха.
Здавна люди надавали праці величезного значення Багато стародавніх авторів розглядали працю як – моральний подвиг, як найвищий обов’язок людини. Ідеал трудового життя наших прадідів – працелюбність, бережливість, порядок і чистота у господарстві. І у наш час людина в суспільстві ціниться за працею.
Праця – це джерело радості, задоволення. В трудовому колективі людина вчиться спілкуванню з іншими людьми, отримує можливість відчути силу і підтримку колективу. В праці людина мужніє як фізично так і духовно. Від праці залежить її добробут. Праця має велике особисте значення. Ми знаємо, як щасливі ті люди, які багато чого вміють робити своїми руками, і як нещасні і безпомічні ті, хто нічому не навчився.
А зараз давайте поговоримо про дитячу працю і права дитини. Дитинство – найпрекрасніша пора людського життя. І кожен, хто приходить у цей світ повинен бути щасливим. Але щасливими не народжуються, ними стають. Вирішальну роль у щасті людини відіграє сім’я, проте щастя дітей залежить і від того, як піклується про дітей держава. Тож давайте поговорити про дитячу працю і права дітей, тобто про ваші права. Дуже важливо, щоб ви знали свої права, і не тільки знали, але й уміли ними користуватись.
Праця є важливим фактором у виховання кожної людини . У багатьох країнах діти та підлітки допомагають батькам поповнюючи бюджет сім’ї або ж знаходять для себе заробіток деінде для того, щоб мати кишенькові гроші на власні витрати. Дитячий фонд ООН вважає, що праця корисна, якщо вона сприяє фізичному, розумовому і духовному розвитку, не заважає навчанню у школі, відновленню сил і відпочинку.
У статті 43 Конституції України сказано „Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”.
Під терміном „дитяча праця”, здебільшого розуміють багатогодинну, низькооплачувану роботу, іноді у шкідливих для здоров’я умовах . Займатися цією робою змушує бідність. Невеликий дитячий заробіток дозволяє безробітним батькам забезпечити мінімальні потреби сім’ї. Серед дітей, яких експлуатують, чимало таких, які втекли з сім’ї внаслідок знущань над ними. Як правило, вони не закінчують школу, бродяжать. Непосильна дитяча праця – це загублене дитинство . Часом вона становить серйозну небезпеку для здоров’я, особливо на шкідливих для здоров’я виробництвах. Діти частіше, ніж дорослі, травмуються. Від тяжкої роботи у них може деформуватися хребет, погіршуються здібності до навчання .
Дитяча праця – це не суто українська проблема, у світі 250 мільйонів дітей, які працюють. Міжнародна Організація Праці (МОП) дуже багато уваги приділяє захисту прав дитини в галузі праці.
В Україні також праця неповнолітніх суворо регламентується законодавством . За його дотриманням слідкують правоохоронні органи і громадські організації. Законодавство встановлює обмеження у прийняті на роботу неповнолітніх: дозволяється укладати трудовий договір з особами, які досягли 16-річного віку. За письмовою згодою одного з батьків на роботу можуть прийматися особи з 15 років, а у вільний від навчання час і з 14 років. Міжнародна організація праці забороняє працю дітей, молодших за 12 років.
Законодавство України про працю враховує, що неповнолітні не можуть працювати на рівні з дорослими. Тому для неповнолітніх встановлюються легші умови праці. Оскільки фізичний розвиток неповнолітніх ще не завершився, закон дозволяє їм меншу тривалість робочого часу, яка обчислюється годинами на тиждень: неповнолітні до 16 років працюють 24 години на тиждень, а 16 – 18 – річні – 36 годин.
Гра „Доповни прислів’я”.
На Україні дітей з самого дитинства привчали до праці. В якості правил трудової поведінки нерідко виступали прислів’я та приказки. А чи знаєте ви прислів’я та приказки про працю? Зараз ми це перевіримо. Я читаю початок прислів’я, а ви продовжуєте.
„Праця красить людину, а лінь…” (портить)
„У невмілого руки…” (не болять)
„Треба нахилитися, щоб з криниці води…” (напитися)
Вибір майбутньої професії – справа дуже відповідальна, адже від того, з яким почуттям ми йдемо на роботу – натхненням чи ні – залежить наш настрій і емоційний стан. Тому майбутній рід занять повинен бути цікавий і приносити моральне задоволення. Тільки у справі, яка близька, до якої лежить душа, можна проявити себе, стати справжнім майстром, досягти висот.
Цікавий той факт, що психологами давно доведено: якщо чимось займатися з любов’ю, віддавати справі душу, то навіть безнадійна справа стане приносити плоди. А це означає, що праця обов’язково буде сплачена, якщо вона виконується з натхненням. Крім того, в цьому випадку ви досягнете найголовнішого в житті – задоволеності собою, розуміння своєї особистості.
Тому дуже важливо при виборі знайти свою професію, зрозуміти, до чого лежить душа і що викликає найбільший інтерес у житті. Вибір професії має бути усвідомленим і серйозним, поспішати в цій справі не варто, щоб потім не довелося шкодувати про зроблений вибір.
Сьогодні пропоную дати відповідь на питання: Які професії будуть потрібні у майбутньому? Яких професій не буде у майбутньому? Це допоможе Вам зорієнтуватися в такому непростому питанні, як вибір професії.
Пропоную об’єднатися в групи та скласти ментальні карти за двома напрямками:
Які професії будуть потрібні у майбутньому?
Яких професій не буде у майбутньому?
В роботі на картками Вам допоможуть картки-підказки.
Вимирання професій – це звичайне явище. Експерти заспокоюють, що з цього приводу хвилюватись не варто, тому що на їх місце приходять нові, сучасні, ще цікавіші. Адже технологічний прогрес не стоїть на місці і кожного року з’являються нові інженерні системи, а старі – вдосконалюються і все заради покращення життя людей.
В Україні існує інтернет-платформа «Атлас професій». Це альманах перспективних галузей і професій на найближчі 15-20 років. Він допомагає зрозуміти, які напрямки активно розвиватимуться, які нові технології, продукти, практики управління в них з’являться та яких нових фахівців потребуватимуть роботодавці. Без сумніву, швидкість змін та складність професійних завдань зростають. Інформацію про те, якими знаннями, вміннями та навичками потрібно володіти, щоб бути фахівцем у новому світі можна віднайти запосиланням на сайт.
Спершу, розглянемо професії, які стають менш актуальними та незабаром відійдуть у минуле. (створення ментальної карти даних професій групою із подальшою презентацією). Картка – підказка.
Телефонний продавець та оператор кол-центру. Завдяки сучасним технологіям автовідповідач розтлумачує суть звернення людини і дає відповідь заготовленими аудіозаписами. Якщо в базі немає відповідей, клієнта з’єднують з живим оператором.
Молодший бухгалтер. З кожним роком все більше бухгалтерських процесів автоматизують. QuickBooks, FreshBooks та Microsoft Office уже пропонують програмне забезпечення, що доступніше за ціною, ніж утримання окремого спеціаліста.
Адміністратор офісу. Автоматизовані телефонні системи та програми планування можуть виконувати більшість функцій, які покладені нині на традиційних адміністраторів офісу.
Кур’єр. В багатьох країнах вже активно тестують доставку товарів та пошти безпілотниками та роботами.
Коректор. Програмне забезпечення у сфері коректури дуже динамічно розвивається. Сьогодні є безліч програм різного рівня складності: від простої перевірки правопису й граматики в Microsoft Word до перевірки текстів в Grammarly, Language Tool та Hemingway.
Райтер. В 2018 році китайський інтернет-гігант Alibaba заявив, що фахівці компанії розробили робота, який здатний писати комерційні описи продуктів зі швидкістю 20 тисяч рядків за секунду. Жоден живий райтер не здатен працювати з такою швидкістю.
Спеціалісти з комп’ютерної підтримки. Кількість контенту в Інтернеті стрімко збільшується. Це стосується й появи численних інструкцій, покрокових пояснень та ботів в соцмережах й месенджерах. Вони дозволяють користувачам швидше і зручніше розв’язати свою проблему.
Касир. Зменшенню попиту на цю професію сприятимуть 2 основні фактори: розповсюдження кас самообслуговування в магазинах та закладах харчування та збільшення кількості покупок онлайн, де контакти покупців з людьми можуть звестися до нуля.
Натомість, дослідники говорять, що на зміну старим професіям прийдуть нові, які наразі нам можуть здатися дещо фантастичними.
( робота над ментальною картою другою групою учнів з подальшою презентацією). Картка – підказка.
Серед таких у майбутньому будуть затребувані фахівці із:
3D-друку: проєктування інфраструктури міста з урахуванням новітніх технологій. Дещо схоже на відому комп’ютерну гру SimCity.
Наномедики. Спеціаліст у медичному застосуванні наноматеріалів і біологічних пристроїв, наноелектронних біосенсорів та майбутніх додатків молекулярної нанотехнології, таких, як біологічні машини. Це люди, які будуть програмувати клітини потрібних органів.
Оператори безпілотного апарату. Керують автономним запрограмованим апаратом (роботом, дроном). Людина, яка опанує цю професію, зможе працювати у сфері розвідки, відстеженні переміщення людей, тварин і техніки. Також у логістиці: постачання вантажів у важкодоступні місцевості; картографічній зйомці. Ознайомитися з професією майбутнього також можна зігравши у гру Call of Duty: Modern Warfare.
Генетичні консультанти. Лікар, який працює з пацієнтами, призначає генетичні дослідження, аналізує можливі ризики захворювань. Він розробляє стратегії лікування і профілактики цих захворювань. Також генетичний консультант працює з парами, визначає можливі спадкові захворювання майбутньої дитини.
Дизайнер віртуальних світів. Найближчим часом зросте кількість охочих подорожувати віртуальними світами. Тож знадобиться дизайнер віртуальної реальності, який матиме здібності художника і програміста.
Спеціаліст із сонячних технологій. За 112 годин Сонце дає стільки енергії, скільки міститься у всіх запасах нафти, вугілля і природного газу на Землі. Акумулювання цієї маси енергії за допомогою сонячних технологій під керівництвом людей такої професії дозволить нам виробляти електроенергію, вкрай необхідну для комфортного життя людини.
Адвокати з роботехніки. Їх завдання — створення норм життя роботів серед людей. Спеціальність стала набирати популярність, зважаючи на те, що скоро штучний інтелект може стати реальною загрозою для життя людей.
Архітектори живих систем. У майбутньому доведеться економити природні ресурси. Потрібні фахівців, які розроблятимуть технології замкненого циклу за участі генетично модифікованих організмів, у тому числі мікроорганізмів. Архітектори живих систем будуть незамінні в автономних містах: вони зможуть обслуговувати біореактори та розробляти системи переробки сміття.
Загалом, на думку фахівців, одні з найпопулярніших професій майбутнього будуть пов’язані з космосом, віртуальною реальністю, роботехнікою та розвитком замін ресурсного потенціалу. Також, футурологи переконані, що всупереч існуючим стереотипним думкам про заміну людської праці роботами, все одно у перспективі залишаться професії, пов’язані з діяльністю людини.
Презентація групами ментальних карток.
Кажуть, що професію обирає людина. Але, можливо, саме професія вибирає людину? Якщо добре подумати над цим питанням, то відповідь знайдеться не відразу. А тому пропоную Вам пройти тест, який зможе прискорити висновки. Тест допоможе дізнатися, чим варто займатися по життю і, який вид діяльності підходить Вам більше. А отриманий результат стане приводом замислитися над вибором майбутньої професії.
Вам потрібно обрати один варіант відповіді на кожне запитання. Можливо, у деяких випадках Вам підходитимуть обидва варіанти - тоді обирайте той, який більше Вам підходить або подобається.
Мета цього тесту - пізнати себе краще. У тесті немає правильних чи неправильних відповідей, тому не думайте про очікування своїх рідних, друзів або колег. Приймайте рішення самостійно!
Зрозуміло, що за допомогою одного тесту неможливо визначити професію, яка стане твоєю в майбутньому. Дати відповідь на питання як обрати майбутню професію допоможуть Вам 5 онлайн-платформ із тестами на профорієнтацію. Я хочу Вас сьогодні з ними познайомити.
У ранньому дитинстві багато хто уявляє себе супергероєм певної професії. Хтось хоче стати лікарем, хтось – актором, а хтось – космонавтом чи пілотом. Але з віком усе змінюється. Чудово, якщо на фініші шкільного навчання вдається визначитися з майбутньою професією. А якщо вибір є справжньою проблемою? Хвилювання, сумніви, страх помилитися відчувають як випускники, так і їхні батьки. Що робити? вдало обрати майбутню професію не так вже й складно. Необхідно лише чесно оцінити власні здібності та інтереси і скоординувати зусилля у відповідному напрямку.
Завдяки цифровізації суспільства визначити майбутній професійний шлях стало доволі просто. Онлайн-сервіси профорієнтації дозволяють не лише усвідомлено обрати майбутню професію, а й оцінити власний потенціал і розробити стратегію кар’єрного зростання. Ось 5 дієвих сервісів, які допоможуть знайти своє місце в професійній сфері:
Цей сервіс створений із метою надання послуг із профорієнтації в дистанційному режимі для дітей віком від 12 років. Програма тестування основана на діагностиці трьох основних факторів успішної самореалізації:
професійна мотивація (професійні інтереси й цінності);
структура інтелекту (рівень розвитку інтелекту (ІQ), специфіка структури здібностей);
психологічні схильності до певних видів професійної діяльності.
Для профілізації (діти віком 12–14 років) і профорієнтації (14 років і старше) застосовуються різні тести, адаптовані під конкретне завдання та вік дітей. За результатами тестування система автоматично згенерує перелік рекомендованих професій або профілів навчання із зазначенням відсотка відповідності.
04.12.2024 р.
ТВГ «Милосердя
в нашому житті»
Милосердя… Ми часто чуємо це слово, та не завжди усвідомлюємо його значення. Що ж означає «бути милосердним»? На мою думку, людина обов’язково повинна мати таку якість, як милосердя, адже саме вміння співчувати, допомагати тому, хто потрапив у складну ситуацію і робить людину людиною.
Сьогодні світ змінився. Кожен намагається досягти своєї мети, часто просто йдучи по головам інших. Чи потрібне зараз милосердя, адже його прояв дехто вважає проявом слабкості? На мою думку, кожен з нас замислювався над цим питанням.
Для того, щоб бути милосердним, потрібно вміти прощати, бути щирим та справедливим. Чи є у нас ці якості? Як на мене, милосердя – це прояв великодушності навіть до того, до кого не завжди хочеться його проявляти. Виявляти милосердя нелегко. Сьогодні багато різноманітних благодійних фондів, багато заможних людей жертвують до них чималі суми грошей. Так, це милосердя. Таким чином вони допомагають хворим дітям, тим, хто постраждав від стихійних лих та іншим. Але часто це робиться для того, щоб підвищити свої рейтинги або зменшити податки. Звичайно, тим, кому вони допомагають, це неважливо, для них це інколи останній шанс. Але чи проявляють ці добродії милосердя у своїй душі? Як на мене, навряд чи.
Мало таких людей, яких дійсно можна назвати милосердними. Адже всі ми співчуваємо дітям, хворим на невиліковні хвороби, але коли показують по телебаченню ролики, у яких вони та їхні батьки просять про допомогу, найчастіше ми перемикаємо телеканал «щоб не засмучуватись». Чи часто ми намагаємось допомогти, хай навіть зовсім незначною сумою грошей?.. Кожен сам знає відповідь на це питання. Ми всі милосердні на словах.
Та є у світі і приклади справжнього милосердя, самовідданості іншим. Усі знають про Матір Терезу, яка усе своє життя присвятила допомозі бідним та знедоленим. Її ім’я сьогодні є тотожним слову «милосердя». Ця жінка дійсно робила дива: вона збирала гроші та гуманітарну допомогу постраждалим від усіляких стихійних лих, піклувалася про хворих… А найголовніше – вона робила це від душі. Кажуть, вона зцілювала словом. І це дійсно так, адже слово, яке сповнене співчуття та доброти справді лікує будь-які душевні рани і допомагає вилікувати фізичні.
02.12.2024 р.
ГС «У пошуках
істини.ВІЛ/СНІД: міфи та реальність»
Година спілкування “Голодомор 1932-1933 р - біль серця всієї України”
Голодомор
став ціною, яку заплатив український
народ за прагнення до свободи.
Це була реакція комуністичного режиму
на відродження нашим народом власної держави,
духовне піднесення часів Української революції
1917–1921 років.
Український національний рух більшовики розглядали
як найбільшу загрозу існуванню тоталітарного
режиму. За спроби українців відстояти особисту
свободу їх звинуватили в
підготовці антикомуністичного повстання на весні
1933 року та вдалися до голодного терору.
Голодомор
– злочин геноциду проти Українського
народу. Керівництво ВКП(б) та уряд СРСР
у 1932–1933 роках організували штучний масовий
голод. Він спричинив загибель мільйонів українців
на території Української СРР та Кубані.
Насильно вилучали продовольство,
влаштували блокаду сіл і цілих районів,
забороняли виїжджати за межі України,
припинили сільську торгівлю. Цим тоталітарна
система створила для українців умови,
спрямовані на фізичне знищення.
Такаполітика режиму – злочин проти людяності
за визначенням Конвенції ООН від 9 грудня
1948 року “Про запобігання злочину геноциду
і покарання за нього”.
Тривала боротьба Української Народної Республіки
й повстанських загонів проти більшовиків сформувала
у комуністичної верхівки непримиренність
до українського національного руху.
Іменем лідераУкраїнської революції
Симона Петлюри більшовики означили
образ українського бунтівника.
“Петлюрівець” лякав радянську владу і
в 1930-ті роки, і в часи Голодомору.
Україна,
саме тому, що мала досвід власної державності,
найактивніше опиралася становленню й
утвердженню комуністичного тоталітарного
режиму;
У
1920-х роках тоталітаризм в Україні зміцнювався,
але йому не вдавалося придушити духовний спротив.
У культурі опір мобілізувало гасло
Миколи Хвильового «Геть від Москви». В
науці – економічна теорія Михайла Волобуєва,
яка спростовувала єдність української
і російської економік. Українізація вийшла
далеко за визначені режимом рамки.
Напочатку 1930-х комуністичне керівництво усвідомило хисткість
становища в Україні і
ризик національного виступу українства.
І в
1932, і в 1933 роках у різних куточкахУкраїни
режим змушений був придушувати масові виступи
– «волинки» – які ставали
відчайдушними спробами доведених до
межі голоду українських селян не
стільки відстояти права, як просто
вижити. За перші 7 місяців 1932 року органи
ҐПУ (главное политическое управление)
зафіксували в УСРР 1930 масових протестів виступів,
що становило понад 56 % усіх антивладних виступівв
СРСР за цей час.
У першій половині
1932-го в Україні з колгоспів вийшли десятки
тисяч селянських господарств,
які прагнули відновлення економічної свободи.
Не зважаючи на тиск партійних і
державних органів, майже 500 сільських
рад ризикували відмовлятися від нереальних планів хлібозаготівель.
Цей стихійний спротив окупаційна влада
назвала підготовкою антикомуністичного
повстання, яке начебто мало
вибухнути навесні 1933-го і використала
як виправдання вбивства голодом.
Головна
ж причина вчинення злочину Голодомору
полягала у тому, що українська нація,
друга за чисельністю в СРСР, мала
величезний культурно-історичний спадок,
власні славетні традиції державотворення,
досвід національно-визвольної боротьби.
Україна стояла на
заваді створення тоталітарної комуністичноїі мперії.
Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне
селянство не сприймали політики комуністичного керівництва.
Тому режим поставив за мету знищити українців
як політичну націю, котра рано чипізно
могла поставити питання про
створення незалежної держави. Для
досягненняцієї мети був обраний жахливий інструмент
– вбивство голодом.
Голодомор
був спеціально спланованою і
ретельно замаскованою каральною операцією.
Внаслідок
умисного створення умов, несумісних із
життям, за менш ніж календарний рік
(зима 1932 – літо 1933) в Україні загинули
мільйони людей. На жаль, страшні обставини
злочину та свідома заборона ведення
статистики смертності унеможливлюють
встановлення точної кількості й
вичерпного поіменного списку жертв.
Голод
став зброєю масового біологічного знищення українців.
Він на довгі десятиліття порушив природний
та політичний розвиток українців як
спільноти, призвів до морально-психологічнихзмін
у свідомостінації, наслідки цієїкатастрофи відчуваємо
і понині.
Як
засвідчують соціологічні опитування
останніх років, три чверті громадян
України погоджуються, що Голодомор був
геноцидом, вчиненим комуністичним
тоталітарним режимом проти Українського
народу.
20.11.2024 р. ТВГ до
дня гідності і свободи «Україна –
країна вільних людей»
Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву "Євромайдан", а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина.
21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі. Вночі 30 листопада на вулиці продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала поліція, в відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч людей. Міліцейське свавілля скликало людей, обурених корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією.
Євроінтеграційні гасла дали безперервному мітингу назву Євромайдан. Перетворившись на проект повного оновлення державної системи, він отримав назву Революція гідності. Люди вимагали покарати винних у погромі мітингарів.
Після жорстокого побиття молоді спецпідрозділами силовиків на головній площі Києва – майдані Незалежності, протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму, корупції та порушенням прав людини.
Кампанії солідарності та підтримки українських мітингарів пройшли у понад 20 країнах. Найбільші відбулися у різних містах Канади, США, Німеччини, Польщі, Великобританії, Італії та Франції. Місцеві активісти влаштовували акції протесту в Австрії, Австралії, Бельгії, Грузії, Естонії, Іспанії, Португалії, Литві, Норвегії, Швеції, Чехії та багатьох інших країнах світу.
На 61-ий день Майдану на місці протестів застрелено перших двох активістів. На той час уже було двоє загиблих за межами місць протистояння. Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Аж у ніч на 22 лютого 2014 року президент Янукович чартерним рейсом втік у Росію. Офіційно встановлено 107 жертв Революції гідності. Більшість героїв “Небесної сотні” померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.
Першопочатково у списку Небесної Сотні було 108 осіб. 2015 року слідством і вироком суду цифру уточнено. Встановлено, що загибель одного з зарахованих до сотні – В'ячеслава Ворони – сталася внаслідок подій, не пов'язаних із Майданом.
Тактично Євромайдан домігся втечі президента-диктатора, відставки уряду. Після виборів Україна обрала європейський вектор розвитку - стала асоційованим членом ЄС, громадяни отримали право безвізового в’їзду в Євросоюз, внаслідок Зони вільної торгівлі з ЄС товарообіг із країнами Європи стало зростає.
Стратегічно – країна повернулася спиною до свого минулого, “тюрми народів”, як у нас називали по-народному Радянський Союз, і стала лицем до цивілізованих держав.
Прем'єр-міністр Бельгії Гі Вергофстадт назвав Євромайдан найбільшою проєвропейською демонстрацією в історії ЄС. Це найтриваліший мітинг останнього часу. Безперервно простояв 92 доби. Для порівняння, 1989 року маніфестації з повалення комуністичного режиму в Чехії та Словаччині тривали 42 дні. В Румунії, які закінчилися самосудом і стратою диктатора, 11 днів.
Цей Майдан став епіцентром кардинальних змін у країні. А зважаючи на її географічне розташування та зовнішні політичні процеси, можливо, й у регіоні. Він запустив процес не лише трансформації політичної сцени, а й соціальних і культурних перетворень. Наслідки цього вибуху гніву та сплеску гідності, що вивільнили колосальну суспільну енергію, даватимуться взнаки не одне десятиліття як у геополітичному вимірі, так і у внутрішніх соціально-політичних відносинах.
Вихід людей на вулиці в листопаді 2013 року після відмови уряду підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом більшість експертів визначають як цивілізаційний вибір. Продовження громадських протестів і самоорганізація суспільства у відповідь на тиск із боку держави та єднання громадян для захисту України від військової агресії на сході свідчать про надзвичайну важливість цього вибору.Три місяці тисячі людей жили на площі столиці. Вільний час і творча енергія не могли не спрямуватись у дієві товариства та цінні проекти. Майдан обріс громадськими ініціативами, десятки з яких діють і розвиваються досі. Майданівські волонтери створили загальнодержавні волонтерські організації та благодійні фонди. Вільний універститет Майдану вже пропонує курси безкоштовних відеолекцій у 30 темах. Об’єднання дипломатів “Майдан закордонних справ” стало впливовим дорадчим майданчиком у царині міжнародних відносин. Багато членів імпровізованих охоронних груп “Самооборони Майдану” зголосилися добровольцями, коли після Майдану Росія зазіхнула на українські території. Деякі сотні централізовано влились у Збройні сили України. “Канцелярська сотня” почала зі складання докупи понищених документів із резиденції екс-президента, а зараз заради гласності й нагляду оцифровує мільйони декларацій чиновників. Гурт кінорежисерів Babylon`13 - зняли понад півтори сотні спершу короткометражних, а згодом і повноформатних, документальних фільмів. Тепер фіксують життя постмайданної країни. В розгар революції витало розуміння історичної ваги подій. Відразу дві ініціативи зловили в майданівському повітрі розуміння, що треба збирати артефакти для нащадків. Називалися вони “Музей Свободи” та “Музей Майдану”. Їхня спільна робота вилилась у створення Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності.
Революція Гідності стала трансформаційним, героїчним і драматичним феноменом для України. Український народ довів свою відданість свободі, свою гідність, заплативши однак за такі цінності найвищу ціну – життям 107 учасників акції протесту, Героїв України, названих Небесною Сотнею.
Україна зберегла свою незалежність від імперської Росії, позбувшись Віктора Януковича і його близького оточення, які перманентно здавали національні інтереси країни й готові були здати остаточно, та ствердила свій європейський вектор розвитку. Кремль не полишив намагань повернути Україну в лоно своєї імперії, захопивши невдовзі після подій на Майдані Крим і окупувавши частину території Донбасу. Утім на оборону цінностей, які відстоював Майдан, постали воїни, що тримають нині небо на Сході України.
Революція Гідності відкрила вікно можливостей для якнайважливіших змін в Україні – процесу декомунізації, розвитку громадянського суспільства, що потужно заявило про себе на Майдані у вигляді численних громадських ініціатив і волонтерського руху на розбудову війська і захист держави, подальших процесів трансформації посттоталітарного суспільства в демократичне.
Саме цьому феноменові, що тривав понад три місяці, та ідеалам свободи та гідності, за які він постав, присвячено цей сайт і наш заклад.
18.11.2024 р. ГС "Палити - здоров'ю шкодити!"
Небезпека тютюну
У сучасному суспільстві куріння є поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. Згідно зі статистичними даними у світі налічується близько 1 млрд. людей, які регулярно вживають тютюн. Нікотинова залежність – серйозна небезпека для здоров’я, так як, перш за все, знижується опірність організму курця до нових захворювань і ускладнюється перебіг вже наявних хвороб. Інформацію про шкоду куріння переконливо демонструє той факт, що в тютюновому димі присутні більше 4000 хімічних речовин, з яких 250 є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними, а понад 50 – канцерогенними. Найбільшу небезпеку представляють смоли, нікотин, чадний газ, що входять до складу тютюнового диму. В організмі людини немає жодного органу або системи, які б не зазнавали руйнівного впливу від тютюнового диму і його складових речовини: – За даними ВООЗ, у всьому світі куріння є причиною 90% смертей від раку легенів, 75% – від хронічного бронхіту, який, за статистикою, виникає у 88% курців. Тютюновий дьоготь є, як мінімум, подразником для дихальних шляхів і легенів. У легенях людини з нікотиновою залежністю осідають і накопичуються смоли, які спричинюють пошкодження альвеолярних мішечків, блокуючи механізм самоочищення легенів – це призводить до розвитку бронхіту, емфіземи легенів, пневмонії тощо. Небезпечними є всі без винятку компоненти тютюнового диму, особливо канцерогенні, що провокують до ракові захворювання. Рак легенів – важка онкологія, характеризується надзвичайно високою летальністю. Смертність від нього підвищується прямо пропорційно числу щоденно викурених сигарет. Люди, що викурюють до 10 цигарок в день, страждають на рак легенів в 10 разів частіше, ніж некурці, а ті, що викурюють 40 цигарок і більше – в 30 разів. Не є винятком виникнення ракових пухлин нижньої губи, порожнини рота, гортані, бронхів. – За даними ВООЗ, у всьому світі куріння також є причиною 25% смертей від ішемічної хвороби серця. Серце курця страждає в результаті спазму судин, порушується їх структура через негативний вплив смол, утворюються атеросклеротичні бляшки, що призводить до високого ризику тромбоутворення і закупорки судин. Крім цього, тривале куріння обумовлює хронічну гіпоксемію (знижений вміст кисню в крові) – чадний газ, потрапляючи з тютюновим димом, значно зменшує обсяг кисню, який надходить в усі життєво важливі органи, в тому числі і серце. Такі порушення призводять до виникнення серйозних захворювань серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, інфаркт, інсульт, атеросклероз) і у курців зустрічаються значно частіше. Куріння також призводить до патологічних змін: – органів шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка, рак шлунка), а це сприяє зниженню моторної функції шлунка і кишечника, негативно впливає на стан і функціональну активність печінки. Смертність від хвороб органів травлення – виразки шлунка і дванадцятипалої кишки – у курців в 3,5 разів вища, ніж у осіб, які не мають цієї пагубної звички. – органів сечостатевої системи (безпліддя, імпотенція). Різні порушення статевої сфери, викликані звуженням судин малого таза, у людей, що палять зустрічаються в 3 рази частіше, ніж у некурців. Серйозну небезпеку становлять канцерогени (радіоактивні речовини, важкі метали), наявні в тютюновому димі, які при вдиханні потрапляють в бронхи і легені, а з регулярним заковтуванням слини під час куріння – безпосередньо в органи травлення. Шкідливі сполуки накопичуються в організмі, викликають мутацію клітин, пошкоджуючи структуру ДНК, пригнічують протипухлинний імунітет, що в результаті призводить до виникнення онкологічних захворювань. Особливо вражається організм жінки, яка палить в період вагітності і грудного вигодовування – високий ризик самовільних абортів, передчасних пологів, народження дітей з вродженими аномаліями і, в багатьох випадках, з низькою (<2500 г) масою тіла, відставання дитини після народження у фізичному і розумовому розвитку . Доведено, що куріння сприяє прискореному біологічному старінню – функціональні показники організму не відповідають віку – можуть порушуватися функції зору і слуху, опорно-рухового апарату. Також нікотин негативно впливає на зовнішність – погіршується стан шкіри, зубів, волосся. Безпечного рівня впливу тютюнового диму не існує! Вдихання вторинного тютюнового диму (пасивне куріння) завдає такої ж шкоди здоров’ю, як і безпосереднє вживання тютюну в будь-якій формі. Пам’ятайте, куріння тютюну (як звичайних сигарет, так і кальяну) викликає психологічну і фізичну залежність і призводить до непоправних негативних наслідків для організму. Усвідомлення шкоди тютюну є дієвою мотивацією, що допомагає подолати тягу! Відмовтеся від куріння раз і назавжди, і Ви збережете своє здоров’я, здоров’я своїх дітей і оточуючих
Курці недостатньо знають про шкідливість електронних пристроїв
Споживачі тютюнової продукції недостатньо обізнані, що електронні пристрої є не менш небезпечні, ніж традиційні сигарети. Про це свідчить презентоване в Укрінформі опитування Київського міжнародного інституту соціології щодо ефективності інформаційної кампанії «Безпечного куріння не існує» та обізнаності молоді з ризиками використання електронних пристроїв для куріння. Соціологічне опитування супроводжувалося інформаційною кампанією серед споживачів електронних засобів куріння, після чого порівняли ставлення цільової аудиторії до і після кампанії – розповів дослідник, координатор проєктів КМІС Олександр Щербатюк. «71% цільової аудиторії обізнані, що використання електронних сигарет або пристроїв для нагрівання тютюну шкідливі для здоров’я. Водночас як до, так і після інформаційної кампанії молоді люди недостатньо свідомі того, що електронні засоби куріння не є безпечнішими за звичайні. Майже половина, за даними дослідження, як до кампанії, так і після неї поділяють думку, що електронні пристрої для куріння менш шкідливі, ніж інші вироби тютюнової продукції», – зазначив він. Згідно з дослідженням, споживачі як до інформаційної кампанії (39%), так і після неї (37%) вірять, що електронні сигарети або прилади для нагрівання тютюну допомагають кинути курити звичайні сигарети. А 41% до кампанії та 39% після неї схильні вважати, що пасивне куріння електронних сигарет менш шкідливе, ніж звичайних.
«Тобто, можна сказати, що представники цільової аудиторії загалом усвідомлюють шкідливість електронних пристроїв для куріння, проте значною мірою схильні вважати їх менш шкідливими у порівнянні зі звичайними сигаретами», – констатував Щербатюк. Дослідження також показує, що причини куріння електронних сигарет залишаються незмінні впродовж усього дослідження, попри обізнаність цільової аудиторії завдяки проведеній інформаційній кампанії. «У порівнянні з опитуванням до інформаційної кампанії причини користування такими пристроями залишаються найбільш поширеними. Найчастіше молоді люди використовують електронні сигарети або прилади для нагрівання тютюну за прикладом інших – друга чи члена родини, які вже ними користувалися. Також поширеними причинами використання є цікавість або отримання задоволення, щоб розслабитися, проекспериментувати, зняти напругу тощо», – зазначив Щербатюк.
Соціологічне дослідження проводилося з вересня 2020 року до лютого 2021 року у 6 фокус-групах, опитано 800 учасників. У дослідженні наголошується, що престижність куріння рік у рік зменшується, тож тютюнова індустрія знаходить нові шляхи, аби знову перетворити його на тренд. Щоб нав’язати людям нову парадигму куріння, тютюнові компанії позиціонують нові електронні пристрої як ефективний засіб відмови від куріння та безпечніші вироби у порівнянні з традиційними сигаретами. Відповідно до звітів ВООЗ, опублікованих у 2020 році, відсутні дані стосовно того, що електронні пристрої для куріння менш шкідливі, ніж звичайні сигарети. Також ВООЗ не рекомендує користуватися електронними пристроями при відмові від куріння
Куріння забруднює навколишнє середовище, крім шкоди здоров’ю
El дим Ця звичка шкідлива для здоров’я, але вона також негативно впливає на Середа. Тютюн виробляє забруднення атмосфери, вирубка лісів, зміна клімату, утворення відходів та лісові пожежі. Сьогодні в більшості міст існують обмеження на куріння в закритих приміщеннях, тому курці виходять на вулицю і виробляють викиди газу та токсичні забруднювачі атмосфери. Щороку підраховується, що у світі виробляється близько 4,5 трильйонів недопалок або сигарет. Цим недопалкам потрібно 25 років для розкладання в навколишньому середовищі. Найважливіші компоненти сигарета – смола та нікотин можуть забруднювати до 50 літрів води, крім того, що вбивають рибу, птахів та тварин, які контактують з цим залишком. Крім того, з великої кількості паперу виготовляють сигарети та упаковки. L Лісові пожежі Вони, як правило, виробляються у великій частці з потьмянішими недопалками. Але це також сприяє вирубка лісів оскільки ліси вирубуються для вирощування тютюну через великий попит на цей продукт на ринку. На закінчення це не тільки шкодить здоров’ю курця, а також оточуючих людей, а й породжує або посилює глобальні екологічні проблеми. Куріння – це не безневинний приватний вчинок, який зачіпає лише того, хто його робить, але його екологічні наслідки поширюються, і з такою кількістю людей, які цим займаються, вже є мільйони людей, які палять щодня. Якщо ми зацікавлені в турботі про навколишнє середовище та співпраці в покращенні якості життя на планеті, ми повинні кинути палити. Тютюнова промисловість є однією з найважливіших у світі та тих, які найбільше лобіюють у різних місцях, щоб споживання тютюну не було обмеженим, але вони отримують прибуток від здоров’я людей, а також погіршують екологічні проблеми. Кинути палити важко, але ви можете спробувати зробити це не тільки для нашого здоров’я та якості життя, але й для того, щоб подбати про навколишнє середовище.
Електронні сигарети є небезпечними та неефективними
Електронні сигарети — це пристрої, функція яких — випаровувати і доставляти в легені користувача хімічну суміш, яка містить нікотин, пропіленгліколь та інші речовини. Даний пристрій складається з електронної системи випаровування, акумуляторної ба тареї, електронного контролера і картриджів з рідиною, яка при використанні випаровується. Безпека електронних сигарет не підтверджена науково. Дослідження показують, що вміст нікотину та інших хімічних речовин в різних виробах може варіюватися, і для споживача немає способу визначити, як}’ саме кількість нікотину він отримає при використанні конкретного виробу. Згідно з висновками Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів МОЗ України, немає підстав відносити електронні сигарети до виробів медичного призначення та проводи ш їх лержавну реєстрацію у відповідності до чинних положень. 16 грудня 2012 року набув чинності Закон № 4844-УІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів», який забороняє куріння електронних сигарет та тютюнових виробів у громадських га на робочих місцях. В Україні електронні сигарети продаються як товар під кодом УКТ ЗЕД 8542, тобто «Схеми інтегровані електронні та електронні мікромодулі». Електронні сигарети рідповідають вимогам чинного санітарного законодавства України, але лише при застосуванні їх як електронних мікромодулів, а не лікарських засобів. Ефективність електронних сигарет для припинення куріння науково не доведена. У 2013 році було опубліковано масштабне дослідження, яке охопило майже 6000 курців у 4 країнах. Воно показало, що ймовірність відмови від куріння у користувачів електронних сигарет не вище, ніж у тих, хто не користується ними. Всесвітня організація охорони здоров’я та Міністерство охорони здоров’я України рекомендують громадянам утриматися від придбання та використання електронних сигарет, бо ці вироби не є безпечними для здоров’я і не пройшли відповідних випробувань
01.11.2024 р.
ГКК
"Інструктаж з техніки безпеки перед початком осінньої вакації"
1. Загальні положення.
1.1. Інструкція з безпеки учнів під час осінніх канікул поширюється на всіх учасників навчально-виховного процесу під час перебування учнів на осінніх канікулах. 1.2. Інструкцію розроблено відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01.08.2001 № 563 (із змінами та доповненнями), Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами), Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління державної пожежної охорони від 30,09.1998 № 348/70. 1.3. Всі учасники навчально-виховного процесу повинні знати правила надання першої (долікарської) допомога при характерних ушкодженнях, мати необхідні знання і навички користування медикаментами.
2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час осінніх канікул.
2.1. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів перед початком осінніх канікул. 2.1.1. Перед початком осінніх канікул слід чітко визначити терміни початку та закінчення канікул. 2.1.2. У разі продовження канікул телефонувати в останній день визначених термінів до приймальної навчального закладу, вихователю або наставнику класу для визначення нового терміну канікул. 2.1.3. Ознайомитися з планом проведення канікул у класі, навчальному закладі, брати активну участь у запланованих заходах. 2.1.4. У разі неможливості за поважних причин або сімейних обставин узяти участь у запланованих заходах під час канікул або вчасно приступити до навчальних занять після канікул, слід завчасно попередити вихователя або наставника класу, надавши заяву чи медичну довідку, що підтверджує обґрунтованість причини.
2.2. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів під час осінніх канікул. 2.2.1. Під час канікул, перебуваючи на вулиці й ставши учасником дорожньо-транспортного руху, чітко виконувати правила дорожнього руху: - рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку; - за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів; - переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, у тому числі підземних і наземних, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч; - у місцях із регульованим рухом керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора; - виходити на проїжджу частину з-за транспортних засобів упевнившись, що не наближаються інші транспортні засоби; - чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху; - на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, можна виходити на проїжджу частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая; - у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її; - категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або Поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом або встановленими місцями; - рухатися по дорозі велосипедом можна тільки дітям, які досягли 16 років; мопеди й велосипеди повинні бути обладнанні звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду – білого кольору, по боках – оранжевого, позаду – червоного; на голові у водія має бути захисний шолом; чітко дотримуватися правил дорожнього руху; - водіям мопедів і велосипедів заборонено: керувати транспортом із несправним гальмом і звуковим сигналом, у темну пору доби; рухатися по автомагістралях, коли поряд є велосипедна доріжка; рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках; їздити не тримаючись за кермо та знімати ноги з педалей; перевозити пасажирів; буксирувати інші транспортні засоби; - для катання на інших засобах (скейтборд, самокат, ролики тощо) обирати місце на дитячих майданчиках та ін., на проїжджу частину виїжджати заборонено; - учні повинні виконувати зазначені правила, а також інші Правила дорожнього руху України, знання про які отримані на уроках основ здоров’я, виховних годинах, інших навчальних спеціалізованих установах, предметних уроках; - перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено;
2.2.2. Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, приміщеннях, транспорті, учні повинні чітко виконувати правила пожежної безпеки: - заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо); - користуватися газовою плитою вдома тільки із спеціалізованим електричним приладом для вмикання під наглядом дорослих; - заборонено використовувати віконниці на вікна для затемнення приміщень і застосовувати горючі матеріали; зберігати бензин, газ та інші легкозаймисті горючі рідини, приносити їх до приміщення; застосовувати предмети оформлення приміщень, декорації та сценічне обладнання, виготовлене з горючих синтетичних матеріалів, штучних тканин і волокон (пінопласту, поролону, полівінілу, тощо); застосовувати відкритий вогонь (факели, свічки, феєрверки, бенгальські вогні тощо), використовувати хлопушки, застосовувати дугові прожектори, влаштовувати світлові ефекти із застосуванням хімічних та інших речовин, що можуть спричинити загоряння; встановлювати стільці, крісла тощо, конструкції, виконані з пластмас і легкозаймистих матеріалів, а також захаращувати предметами проходи та аварійні виходи; - у жодному разі не брати на вулиці чи в іншому місці ніякі незнайомі чи чужі предмети, зокрема, побутову техніку, не вмикати їх у розетку вдома чи в інших установах – це може призвести до вибуху та надзвичайної ситуації; - не наближатися до електроприладів, музичної апаратури, які живляться струмом. Користуватися електроприладами тільки сухими руками і в присутності батьків. У разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, негайно повідомити дорослих; - не збиратися біля проходів у громадських установах, входах та виходах, у приміщеннях вестибюлю; - під час участі в масових заходах не кричати, не свистіти, не бігати, не стрибати, не створювати травмонебезпечних ситуацій у приміщенні, дотримуватися правил пожежної безпеки; - у разі пожежної небезпеки – наявності вогню, іскріння, диму – негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером 101, назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, свій номер телефону; - при появі запаху газу в квартирі, приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері,перевірити приміщення, вимкнути газову плиту й вийти з приміщення; покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити в газову службу за номером 104 чи 101 пожежну охорону; назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши свій номер телефону.
2.2.3. Підчас канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті тощо учні повинні чітко виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння та ін.: - під час канікул заборонено перебувати біля водоймищ без супроводу дорослих для запобігання утоплення дітей; - категорично заборонено наближатися й перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих напівзруйнованих будівель для запобігання обрушень будівельних матеріалів і попередження травм та загибелі дітей; - категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори; - уникати вживання в їжу грибів; - заборонено брати в руки, нюхати, їсти незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння; - пересуватися обережно, спокійно. Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи у відкритий каналізаційний люк; - не підходити на вулиці до обірваних, обвислих проводів, або проводів, які стирчать, а особливо, якщо від них іде гудіння – такі проводи ще можуть бути підживлені електрострумом; - не підходити до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами – можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень за 5 м; - бути обережним на дитячих майданчиках, у парках відпочинку: спочатку переконатися, що гойдалки чи атракціони, турніки, прилади справні, сильно не розгойдуватися й не розгойдувати інших, щоб не призвести до падіння чи іншого травмування; - не виходити на дах багатоповерхівки для попередження падіння дітей із висоти; - не підходити до відчинених вікон, мити вікна тільки в присутності дорослих, не нахилятися на перила, парапети сходинок для запобігання падіння дітей із висоти; - не спускатися в підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища – там може бути отруйний газ; - не вступати в контакт із незнайомими тваринами для запобігання отримання укусів від хворих на сказ тварин; - застосовувати всі знання й правила, отримані на уроках основ здоров’я, виховних годинах, навчальних уроках.
2.2.4. Під час канікул учні повинні виконувати правила безпеки життєдіяльності під час самостійного перебування вдома, на вулиці, у громадських місцях, друзів, на молодіжних дискотеках, у замкнутому просторі приміщень із чужими людьми,правила попередження правопорушень та насильства над дітьми: - не розмовляти й не вступати в контакт із незнайомцями, у жодному разі не передавати їм цінні речі, ключ і від дому, навіть якщо вони назвалися представниками міліції. Слід одразу кликати на допомогу й швидко йти до людей; - не підходити до автомобілів із незнайомцями, навіть якщо вони запитують дорогу. Краще відповісти, що не знаєте, і швидко йти геть; - перебувати без супроводу дорослих на вулиці дітям до 10-ти років можна до 20 год, до 14-ти років – до 21 год, до 18-ти років – до 22 год. У темну пору року – із настанням темряви; - діти мають право не відчиняти дверей дому навіть представникам правоохоронних органів. Якщо незнайомець запитує, чи скоро прийдуть батьки, слід повідомити, що скоро – вони у сусідів, тим часом зателефонувати батькам, а двері незнайомцям не відчиняти; - триматися подалі від тих, хто влаштовує бійки, не брати участі в суперечках дорослих і не провокувати словами чи діями агресивну поведінку, що може призвести до бійки або травми; у стосунках із оточуючими слід керуватися толерантними стосунками; - не заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми; слід одразу кликати на допомогу, якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас. Бути уважними, оглядатися й перевіряти, чи не слідує за вами хтось під час проходу провулків, підземних переходів між домами й тунелями. Якщо за вами хтось іде, зупинитися й відійти у сторону, щоб потенційний переслідувач пройшов повз вас; - під час перебування на дискотеці, потрібно завчасно попереджати батьків, щоб зустріли вас після закінчення заходу; слід керуватися загальними правилами етикету й нормами поведінки, не провокувати оточуючих на агресивну поведінку рухами й словами. У разі небезпечної ситуації звертатися до служби охорони закладу, викликати міліцію за номером 102, зателефонувати батькам; - не вчиняти дії, що можуть призвести до правопорушень. Неповнолітніми у кримінальному праві вважаються особи віком до 18-ти років. За злочини, вчинені після настання 14-річного віку, неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності; - всеукраїнські гарячі лінії підтримки дітей та молоді України: Всеукраїнська лінія «Телефон довіри» – 800-500-21-80, національна гаряча лінія з питань попередження насильства над дітьми та захисту прав дітей – 500-500-33-50 (у межах України дзвінки безкоштовні).
2.2.5. Під час канікул учні повинні виконувати правила з запобігання захворювань на грип, інфекційні та кишкові захворювання, педикульоз тощо: - при нездужанні не виходити з дому, щоб не заражати інших людей, викликати лікаря; - хворому виділити окреме ліжко, посуд, білизну; - приміщення постійно провітрювати; - у разі контакту із хворим одягати марлеву маску; - хворому слід дотримуватися постільного режиму; - вживати заходів профілактики: їсти мед, малину, цибулю, часник; чітко виконувати рекомендації лікаря; - перед їжею мити руки з милом; - не їсти брудних овочів та фруктів, ретельно їх мити; - для запобігання захворювань на педикульоз регулярно мити голову; довге волосся у дівчат має бути зібране, не користуватися засобами особистої гігієни (гребінцем) інших осіб, а також не передавати свої засоби гігієни іншим. Не міряти й не носити чужого одягу, головних уборів, а також не передавати іншим свій одяг; - не вживати самостійно медичних медикаментів чи препаратів, не рекомендованих лікарем; - якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих поряд немає, слід викликати швидку медичну допомогу за номером 103, описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім’я, а також зателефонувати батькам.
3. Вимоги безпеки життєдіяльності учнів при виникненні надзвичайної або аварійної ситуації. 3.1. Не панікувати, не кричати, не метушитися, чітко й спокійно виконувати вказівки дорослих, які перебувають поряд. 3.2. Зателефонувати батькам, коротко описати ситуацію, повідомити про місце свого перебування. 3.3. Якщо ситуація вийшла з-під контролю дорослих, слід зателефонувати в служби екстреної допомоги за телефонами:
101 – пожежна охорона;
102 – міліція;
103 – швидка медична допомога,
104 – газова служба,
коротко описати ситуацію, назвати адресу, де відбулася надзвичайна ситуація, а також своє прізвище, ім’я, номер свого телефону.
3.4. За можливості слід залишити територію аварійної небезпеки.
30.10.2024 р.
ТВГ
«Хай
серце не втрачає доброти»
Людяність, милосердя, добро. Такі знайомі нам ці слова. Все частіше ми
говоримо про них, а чи кожна душа відкрита для добра?
Чомусь сьогодні наше суспільство заражене вірусом егоїзму, зла і
жорстокості. Зачерствіли людські серця , заросли ряскою байдужості до
чужого горя, чужої біди. Нині великий вплив на формування моральних
якостей підлітків має преса і телебачення. Багато фільмів пропагують
жорстокість, насильство, злобу, ненависть.
Де ж поділись ті риси, які з давніх-давен жили в характері нашого
народу: чуйність і справедливість, уміння розділити чужий біль, допомогти
знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба, захистити старість і
немічність, розрадити самотніх.
Але що потрібно зробити для того , щоб ці згадані слова, добрі звички і
традиції збереглися навіки?
Невже для того, щоб виіскрити доброту з наших сердець, потрібні
землетрус, повінь чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути
милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують
допомоги?
Напевне, треба менше говорити про добро, а просто проявляти
милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Не говори про доброту,
Коли ти сам нею не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Кажуть, про зрілість суспільства можна судити з того, як воно ставиться
до дітей і людей літнього віку. Адже старі люди — наше минуле, а діти —
майбутнє.
В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Така вже їхня доля
залишитися у чотирьох стінах сам на сам із своїми проблемами, хворобами. І
не лише одинокі люди потребують уваги до себе. Часто рідні діти і онуки
цураються своїх стареньких. Постає запитання : що це? Невихованість?
Дефіцит совісті?
А може ми думаємо, що старість обмине нас?
Тож не будемо байдужими.
Тему виховної години ви дізнаєтесь, коли послухаєте старовинну
легенду про мудреця і подумаєте над його словами:
ЛЕГЕНДА
Ця історія трапилась дуже давно у старовинному місті, де мешкав
один мудрець.
Слова про його мудрість розійшлась далеко за межі міста. Та жив у
тому місті один чоловік, який заздрив славі мудреця. І от вирішив він
придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти.
Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика , заховав його в долонях і
подумав: «Спитаю я в мудреця: скажи, який метелик у мене в руках –
живий чи мертвий». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні, і метелик
помре; а якщо скаже «мертвий» я розкрию долоні, і метелик полетить.
Ось тоді всі зрозуміють, хто з нас розумніший.
Так усе і сталося. Зловивши метелика, лихий чоловік попрямував до
мудреця і запитав: «Який метелик у мене: живий чи мертвий?»
І мудрець, який і справді був дуже розумною людиною відповів: «Усе в
твоїх руках, чоловіче».
Є дуже багато слів, які можна зіставити зі словами «добро», але ми
зупинимося на таких.
Добро – внутрішній психічний стан людини.
Душевна щедрість – стан людини, яка радо надає допомогу, нічого не
шкодує для інших, і нічого не чекає взамін.
Добра душа – чуйна, щедра, спокійна людина.
Доброчинність – зроблене добро, надання допомоги іншим, корисний
вчинок.
Добра людина – та, яка в різноманітних життєвих ситуаціях,
свідомо вибираючи між добром і злом, здатна поступитись власними
інтересами, бажаннями, комфортом заради інших.
Як бути доброзичливим:
• бути комфортним у спілкуванні;
• не критикувати інших;
• підтримувати у важку хвилину;
• не шкодувати добрих слів;
• не бути егоїстом;
• не конфліктувати;
• радіти чужим успіхам.
Абсолютні цінності людини
(книжка з листків різного кольору)
• Жити в світі за законами добра.
• Розрізняти добро і зло
• У будь-яких життєвих ситуаціях залишатися Людиною.
• Ніколи не втрачати віри.
• Пам’ятати добро.
• Будьте вище від пліток, заздрощів, інтриг, образ.
• Навчіться прощати всім, а собі ніколи.
• Не втрачати самоповаги, умійте володіти собою
. Пам’ятайте, найкраще слово те, яке не сказане.
• Найкоротша відстань між людьми – усмішка.
• Не задавайте людям страждань.
• Будьте людяними і справедливими.
Нехай потреба робити добро переросте у щоденну потребу
СКРИНЯ МУДРОСТІ
(з висловами відомих людей)
«…Щоб повірити в добро, треба почати робити його… І ця твоя
діяльність запалить у тебе любов до людства, яка і буде наслідком твоєї
діяльності, спрямованої на добро»
Л. Толстой
Раз добром зігріте серце
Вік не прохолоне.
Т. Г. Шевченко
Добре бачить тільки серце,
Найголовніше очам не видно.
Екзюпері
Люди, невже вам не страшно,
Поспішіть, відверніть зло,
Щоб глуха байдужість
Вам на совість каменем не лягла!
Расул Гамзатов
Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хтонебудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…
Антон Чехов
Якщо ти байдужий до страждань інших, не заслуговуєш назви людини.
Сааді
Життя коротке, поспішайте творити добро!
Усі ми звикли до традиційного футболу, баскетболу, тенісу чи легкої атлетики. Але існують не менш видовищні види спорту, засновники яких, напевно, знудилися від звичайного перекидання м’яча через сітку чи простого бігу й захотіли додати трішки креативу.
1. Шахобокс
Існує стереотип, що боксери не вирізняються винятковою кмітливістю і гострим розумом, адже часто отримують від опонентів "по мізках". Але творці цього курйозного виду спорту вирішили довести протилежне: міцні м’язи можуть поєднуватися з потужним інтелектом. Правила шахобоксу передбачають традиційні 11 раундів, де звичайні боксерські трихвилинки чергуються з раундами "швидких" шахів тривалістю 4 хвилини. Популярності шахобокс набув у Європі, особливо в Німеччині та Англії.
2. Кабадді Ця командна гра може здатися дещо дитячою, бо нагадує "дожени мене". Але в Азії, де вона зародилася, точно так не вважають. У 1990 році кабадді включили до Азійських ігор, а з 2004-го з цього виду спорту провели 4 чемпіонати світу. Щоправда, перемагала в них сама лише Індія. Принцип гри в тому, що одна з команд обирає "загарбника", який перебігає на половину поля суперника і з безперервним (поки вистачить дихання) вереском "Кабадді! Кабадді!" намагається торкнутися когось із опонентів, а потім повернутися на свою половину. Якщо йому це не вдається, атакувати вже мають право суперники. Як це виглядає — дивіться самі.
3. Боротьба великими пальцями ніг
Чи можете ви похизуватися міцними пальцями ніг? В Англії можуть. У невеличкому селі на півночі Британії щорічно проводять чемпіонат з реслінгу пальцями ніг, який навіть здобув статус міжнародного. Хоча, знову ж таки, найсильніші тут — самі засновники. Великі пальці британця Алана Неша наразі мають вже 16 чемпіонських титулів.
18.10.2024 р.
ТВГ
До
дня боротьби торгівлею людьми «Скажи
ні сучасному рабству»
Інформаційне повідомлення «Сучасна ситуація щодо торгівлі людьми в Україні»
За період з 2019 року по 2023 рікмайже 49 тисяч українцівзазнали ризику, пов’язаного із торгівлею людьми.
Результати національного дослідження проведеного з метою з’ясуваннявразливості українців,в умовах війни в Україні,до ситуацій торгівлі людьми доводять наступне, 29% українців готові прийняти ризиковану пропозицію роботи за кордоном або в іншому населеному пункті, при цьому 27% респондентів погодились би прийняти одну з ризикованих пропозицій щодо роботи за кордоном, зокрема:
17% готові працювати без офіційного оформлення трудових відносин;
13% за кордоном та 9% в Україні готові працювати без змоги вільно залишити робоче місцета у замкнених на час роботи приміщеннях;
2% за кордоном та 2% в Україні готові добровільно віддати роботодавцю мобільний телефон,iншiособистіречі на перiод працевлаштування;
1% за кордоном та 3% в Україні віддали би роботодавцю свій паспорт на весь термін виконання робіт без офіційного оформлення трудових відносин.
Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть виявитися чоловіки, жінки, діти як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. За даними Міжнародної організації праці, 21 мільйон людей у всьому світі є жертвами примусової праці.
Якщо ви стали жертвою торгівлі людьми, намагайтеся всіма можливими способами будь-кому повідомити про це, аби отримати належну допомогу. Не мовчіть, телефонуйте: Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів : 527 – з мобільного, 0800-505-501 Державна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми: 15-47 Національна поліція України : 102, чат-бот «Залишайся в безпеці»: https://t.me/stay_in_safe_ua_bot.
Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.
Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світіпісля торгівлі зброєю і наркотиками.
Інформаційне повідомлення «Форми торгівлі людьми»
Торгівля людьми може відбуватися у різних формах.
Серед них:
рабство або звичаї, подібні до рабства;
залучення в боргову кабалу;
торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;
торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);
торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;
торгівля людьми з метою вилучення органів;
торгівля людьми з метою використання у збройних конфліктах;
торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;
примусова вагітність;
усиновлення/удочеріння з метою наживи.
.За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна
Складна економічна ситуація в Україні, високий рівень безробіття, війна, недосконалість законодавства та правова необізнаність громадян є основними умовами, що сприяють цьому явищу. Прагнучи кращої долі, люди їдуть за кордон шукати добру роботу. Спритні ділки щороку використовують сотні таких шукачів.
Перегляд відеофільму «Сучасне Рабство. Протидія торгівлі людьми в Україні-як вберегти себе » (10 хв.)https://youtu.be/l0g8mr1mNB0
Після перегляду фрагменту відеоролика дайте відповіді на запитання:
1.Чи вважаєте, щоторгівля людьми є бізнес? Чому?
2.Що є причиною торгівлі людьми в Україні?
3.В чому полягає « боргова кабала?»
4. Як військовий стан вплину на торгівлю людьми в Україні?
Етапи торгівлі людьми»
Які етапи торгівлі людьми, виходячи з визначення «торгівля людьми» ви можете назвати?
Першим етапомторгівлі людьмиє вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.
У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.
Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.
У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштуванняу певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.
Вербування може здійснюватися різними шляхами:
через оголошення про працевлаштування або навчання за кордономв ЗМІ чи Інтернет;
через туристичні, шлюбні, модельні агенції, фірми працевлаштування за кордоном;
через листування («наречена по пошті»);
через спеціалізовані сайти;
через фізичних осіб-вербувальників (свах, колишніх постраждалих від торгівлі людьми, «випадкових» знайомих);
через близьке оточення (друзів, знайомих, сусідів).
Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність.
Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.
Переміщення людини– це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.
Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).
Наступний етапторгівлі людьми –передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.
Кінцевим етапомторгівлі людьмиє експлуатація людини.
Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.
Запитання для обговорення:
- Як ви гадаєте, з якою метою ми говорили про етапи торгівлі людьми?
- Як ми можемо використати дану інформацію?
Мозковий штурм «Хто може стати жертвою торгівлі людьми?»
Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистикинаймолодшомуврятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.
Деякі поширені міфи стосовно торгівлі людьми:( інформація психолога)
1. Зі мною такого не станеться.
Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.
Так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.
2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері.
Існує думка, що жертвами торгівців людьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.
Чоловіки становлять приблизно 24%, від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу .
3. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.
Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.
4. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми
Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.
5. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.
Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.
МЕТА. Познайомити учнів з поняттям « конфлікт», « конфліктна ситуація », « інцидент». Дати дітям можливість самостійно аналізувати типові життєві ситуації та знаходити вірні рішення. Роз´яснити правила попередження конфліктів та виходу з них. Розвивати вміння етичного самопізнання, самооцінки та самоаналізу; зв’язне мовлення , логічне та критичне мислення. Виховувати вміння жити в колективі та чути один одного.
Вступне слово вчителя.
Усі ми люди на цій великій Землі. Всі ми - різні. Скільки людей - стільки характерів. У кожного з нас є своє світобачення, світосприйняття, інтереси, уподобання, плюси і мінуси у характері. Та об'єднує всіх в одне ціле, яке називається словом - «людство».
Від народження людина опиняється в колі правил, заборон, норм. Спочатку вони встановлюються у сім'ї батьками, потім - ровесниками у дитсадку, школі. Чим дорослішою стає людина, тим більшою є кількість норм, яких вона має дотримуватися. Отже, у суспільстві кожен має не тільки права, а й обов'язки. Ці норми і правила не виникли сьогодні, вони формувалися протягом тисячоліть. Розкриємо Книгу книг – Біблію і прочитаємо такі рядки :
«При старших годиться мовчати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а ще найбільше розумом вбирати, не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато, очі тримати до низу, а душу вгору... Не хвалю я ні себе, ні своєї сміливості, а хвалю я силу Творця і прославляю милість його за те, що він мене... не лінивим створив, а на всі людські діла достойним».
Отже, норми і правила поведінки встановлюють самі люди, а їхнє дотримання робить життя й спілкування людей гуманнішим, ефективнішим, зручнішим.
Але коли порушуються правила поведінки, етикет спілкування, створюються конфліктні ситуації, виникає конфлікт.
Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ».
Маючи власні знання проведемо вправу «Асоціативний кущ» «конфлікт». Ваше завдання на аркуші паперу написати пару слів, які асоціюються у вас зі словом «Конфлікт».
Отож сьогодні наші дослідники проаналізували різні наукові джерела і дали визначення: що ж таке конфлікт?
Виступи дослідників.
Слово дослідникам:
Дослідник 1.
Слово «конфлікт» латинського походження. В перекладі означає зіткнення. Мається на увазі зіткнення протилежних цілей, інтересів, позицій, думок. Це процес загострення боротьби двох чи більше сторін — учасників конфлікту під час розв'язання проблеми, що має особисту значимість для кожного. Конфлікт - це зіткнення, протиріччя, яке породжує ворожість, страх, ненависть між людьми, це сутичка окремих людей чи соціальних груп, які виражають різні, а нерідко і протилежні цілі, інтереси, погляди.
Дослідник 2.
Для виникнення конфлікту необхідна конфліктна ситуація. Конфліктна ситуація – це наявність суперечливих позицій, розбіжностей сторін з якогось приводу. Але не кожна ситуація веде до конфлікту. Повинен бути інцидент. Інцидент – це збіг обставин, який є приводом для початку безпосередньої сутички сторін.
Скажіть, будь ласка, а чи є ви конфліктною особистістю? Який конфлікт в останнє з вами відбувся?
Наступне питання, яке виникає: Які види конфліктів розрізняють в конфліктології?
За кількістю учасників конфлікти бувають: міжособисті, міжгрупові, міжколективні, міжнаціональні, міждержавні. За проблемною ознакою конфлікти поділяються на сімейні, педагогічні, політичні, економічні. Ступінь загострення конфліктів теж різна: від незадоволення, протидії, від ворожнечі до війни.
Мета:Познайомити учнів із історією олімпійських ігор, досягненнями українських спортсменів на олімпіаді в Лондоні, виховувати почуття патрітизму, прагнення до здорового способу життя.
Та ким поставлений рекорд,
Кому б не сяяли медалі,
Хто б не стояв на п’єдесталі, –
Перемагаєш ти, о Спорт!
П’єр де Кубертен
ХІД УРОКУ
I.Організаційна частина.
II.Оголошення теми й мети уроку.
Вчитель: Кожний з вас причетний до спорту. Це і уроки фізкультури, й ранкова зарядка, і захоплення футболом, волейболом, гімнастикою. А тому, мені здається, вам буде цікаво докладніше дізнатися про найбільшу спортивну подію в світі – Олімпійські ігри.
Що вам відомо про Олімпійські ігри? (Відповіді учнів)
III.Основна частина
У стародавні далекі часи
Біля священного підніжжя Олімпу,
Де славнозвісні всемогутні Боги
Із Зевсом на чолі творили раду,
У тихім місті, вздовж ріки Алфей,
Олімпія знайшла притулочок собі.
І саме тут, свято миру, сили і краси
На Зевса честь славетно відбувалось.
Олімпійські ігри зародились у Стародавній Греції ще уVІІІ ст. до н.е. і регулярно проводились понад тисячу років. Безпосередньо зародження Олімпійських ігор пов'язують із іменами легендарного грецького героя Геракла, царя Пелопса, спартанського законодавця Лікурга та еллінського царя Іфіта.
Вважають, що Олімпійські ігри Стародавньої Греції почали свій відлік у 776 р. до н.е., коли офіційно було зафіксовано ім'я першого переможця Ігор Коройба, який за професією був пекарем.
Ігри у Стародавній Греції проводились кожні чотири роки на честь батька богів і людей Зевса. Всі змагання та конкурси проходили у давньогрецькому поселенні Олімпія, що було розташоване у північно-західній частині півострова Пелопоннес на півдні Еллади.
Під час Ігор дотримувались священного миру. Будь-які військові конфлікти та сутички в регіоні, де відбувались Олімпійські ігри,заборонялись.
Учасниками Ігор могли бути вільні греки – чоловіки та юнаки. Для жінок у Греції проводились Герії – Ігри на честь богині Гери.
Перші Олімпійські ігри тривали один день, а програма включала лише один вид спорту – біг. Із розквітом і зростанням популярності Ігор їх програма змагань поступово розширювалась. У період розквіту вони проходили протягом п’яти днів. Програма включала біг на різні дистанції, панкратін (поєднання боротьби з кулачним боєм) пентатлон (п’ятиборство до якого входили стрибки у довжину, біг, метання диска, метання списа і боротьба), кулачний бій, перегони на колісницях.Нагородження переможців відбувалося у п'ятий день олімпійських святкувань. Переможців Олімпійських ігор увінчували вінком з гілок оливи, а також пов'язували вовняними стрічками навколо голови, рук та ніг.
У червні 1894 р. П’єр де Кубертен скликав у Парижі Міжнародний конгрес для вирішення питання про відновлення Олімпійських ігор. Це був історичний Конгрес, тому що на ньому було ухвалено рішення про проведення Ігор І Олімпіади сучасності та створення Міжнародного олімпійського комітету на чолі з Деметріусом Вікеласом, представником Греції, та П’єром де Кубертеном як секретарем.
Ігри І Олімпіади сучасності відбулись в Афінах 1896 року. В Іграх взяли участь 245 спортсменів із 14 країн світу, які змагались у 9 видах спорту
Олімпійські ігри проходять кожні чотири роки, щоразу у різнихмістах світу. Зимові Олімпійські ігри також проводяться кожні чотири роки. На них представлені види спорту, для яких потрібен сніг або лід. Першіофіційні зимові Олімпійські ігри відбулися у французькому містечку Шамоні 1924 року. В них узяли участь 258 спортсменів із 16 країн світу. З 1994 року зимові Олімпійські ігри та Ігри Олімпіад проводяться з інтервалом у два роки.
Олімпійська символіка
До Олімпійської символіки належать Олімпійський прапор, Олімпійське гасло, Олімпійська емблема, Олімпійський гімн, Олімпійський вогонь та Олімпійський смолоскип.
Олімпійський прапор
П’ять кольорових кілець – синє, чорне, червоне, жовте, зелене – на чисто білому полотнищі – це Олімпійський прапор. Він урочисто підіймається в Олімпійському місті на високій щоглі олімпійського стадіону, там, де майорять прапори всіх держав-учасниць Олімпійських ігор.
Олімпійський прапор білого кольору–колірумиру.
Олімпійське гасло
Спеціальним гаслом Олімпійських ігор є три слова: «Citius.Altius.Fortius». Ці три слова латинською означають – «Швидше, вище, сильніше». Олімпійське гасло закликає всіх учасників олімпійського руху до вдосконалення та гармонії відповідно до духу олімпізму.
Олімпійська емблема
Олімпійська емблема чітко визначена в Олімпійській Хартії – правовому документі олімпійського руху. Основний її елемент – п’ять кілець, поєднаних з іншими елементами. Олімпійські кільця символізують ідеали й мету олімпійського руху.Вони мають синій, жовтий, чорний, зелений і червоний колір і переплітаються зліва направо. Кольори верхніх трьох кілець – синій, чорний і червоний. Нижче – жовте і зелене кільце. Вся фігура є правильною трапецією. Олімпійські кільця символізують толерантність і дружбу між усіма, хто бере участь у Олімпійських іграх з усіх п’яти континентів нашої планети.
П’ять кілець – це символ дружби спортсменів п’яти континентів: Європи - синє кільце, Африки – чорне, Америки – червоне, Азії – жовте, Австралії – зелене.Переплітаються кільця зліва направо.
Олімпійський птах – голуб, як символ миру. Випускають на волю під час церемоній, як посланця миру до всіх народів світу.
Олімпійська присяга
«Від імені всіх учасників я обіцяю дотримуватися правил чесної гри в істинно спортивному дусі в ім’я слави спорту та честі наших команд» .
Олімпійський вогонь
Олімпійський вогонь – один із символів Олімпійських ігор.
Його запалюють в місті проведення Ігор під час відкриття, і він горить до їхзавершення. Традиція запалювати олімпійський вогонь започаткована в ДавнійГреції, щоб нагадати про подвиг Прометея, який за легендою викрав його уЗевса та подарував людям.
Традицію було відновлено у 1928 році і вона зберігається до цих днів.Під час Олімпійських ігор 1936 року, що проводились у Берліні, впершебуло проведено естафету Олімпійського вогню. Зазвичай, запалити вогоньдоручають відомій людині, частіше за все, спортсмену, хоча бувають і винятки.
Це велика честь бути обраним для проведення цієї церемонії.
В наш час Олімпійський вогонь запалюють в Олімпії (Греція) за кількамісяців до відкриття ігор. Жінки, які зображають жриць, проводять церемонію,під час якої одна з них запалює вогонь за допомогою параболічного дзеркала,що фокусує промені Сонця.
Потім цей вогонь доправляють в місто, де будуть проходити Олімпійськіігри. Зазвичай, використовують факели, які несуть бігуни, передаючи йогоодин одному по естафеті. Крім основного факела, від олімпійського вогнюзапалюють і спеціальні лампи, призначені для збереження вогню на тойвипадок, якщо основний факел (або навіть вогонь на самих іграх) згасне.
Сьогодення Олімпійських ігор
Національнийолімпійський комітет України було створено у грудні 1990р.Україна вперше виступала незалежною командою в Атланті у 1996 році, посівши при цьому дев’яте місце в загальному неофіційному командному заліку. Виборола 23 нагороди — дев’ять золотих, дві срібних і 12 бронзових. У Сіднеї 2000 року наші атлети були XIII-ми, отримали 23 нагороди — три золотих, десять срібних та стільки ж бронзових. У Афінах посіли XII позицію, здобули 23 нагороди — дев’ять золотих, п’ять срібних і дев’ять бронзових.
«Паралімпійські ігри».
Паралімпійські ігри – міжнародні спортивні змагання для людей ізобмеженими фізичними можливостями. Традиційно проводяться післяОлімпійських ігор, а починаючи з 1992 року – на тих же аренах, що йОлімпійські ігри. Літні Паралімпійські ігри проводяться з 1960 року, а зимові
Паралімпійські ігри – з 1976 року.
Година спілкування "Вшановуємо подвиг захисників України"
Минають
роки, відлітаючи у вічність... Все далі
і далі відходять від нас грізні і важкі
роки Другої світової війни, але не згасає
пам’ять про тих, хто ціною власного
життя захистив нашу країну від
гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий,
і ніщо не забуте!.
Немає коментарів:
Дописати коментар